Розділ 1

Ліса

— Лісо, ну скільки можна на тебе чекати, ми запізнимося! — голос мами пролунав, як завжди, голосно і владно.

 — Іду я, йду,  — буркнула я, відриваючи погляд від вітрини з магічним інвентарем. Ось виблискують іменні казанки різних кольорів, далі лежать ручки, які записують все, що диктуєш, а на верхній полиці — яскраво-рожеві сумки з неосяжним дном. У кожній речі є індивідуальність, те, що приваблює, чіпляє, виділяє. Як мені оте все подобається!

Але купили мені стандарт-набір: чорну посудину для варіння зілля, звичайні, ні разу не магічні ручки, сірий непоказний шматочок тканини на блискавці, що називається сумкою. Начебто все нове, але таке буденне, як ото сірий дощ. А мені хотілося в житті веселки!

Я розуміла, що це, насамперед, через обмежені фінанси. Мама дбала, щоб у мене було все необхідне, але не більше. Решту вона вважала надмірністю і марною тратою золотих. Головне, щоб не було соромно перед іншими, а гарне чи ні — то вже діло другорядне.

Думала: ось коли отримаю першу стипендію — розгуляюся! Хоча щось мені підказувало, що вона йтиме теж не на хотілки, а на покупку речей виключно першої необхідності. Може вдасться знайти роботу. Правду кажучи, я взагалі не уявляла, що на мене чекає. За чутками, в Академії магії дуже багато задають і часу на підробіток не залишається. Та що там! Говорять ні на що, крім навчання не залишається.

Я — Алісія Вандервуд, і з дитинства я тільки те й чула: «Будь слухняною дівчинкою, Ліса!..Не ганьби сім'ю, люба… Репутація понад усе!».

Коли я отримала запрошення до Академії магії на факультет оборони, мама була не дуже задоволена. Вона бачила мене фауністом, ну, у крайньому разі, цілителем, але ніяк не магом, який працює у парі з бойовиками. Чому запрошення надійшло саме на цей факультет, я не знала.

Академія магії — один із найпафосніших і найдорожчих навчальних закладів у нашому Королівстві. Навчання коштує непристойно дорого, але ті, кому приходить запрошення, можуть навчатися безкоштовно. Таких учнів зазвичай не більше 10 на рік. І цього року серед цих везунчиків я. Ніхто не знає, як саме відбирають майбутніх студентів. Що їх підкорило: моя харизма чи приховані таланти — невідомо, але вже зовсім скоро я носитиму горде звання студента одного з найпрестижніших вишів Морського Королівства.

— Ліса, скоріше, наш магобус, — мама відволікла мене від моїх роздумів, і я поспішила скоріше зайняти вільне місце. Ми їздили на закупи перед навчальним роком. Скоро почнеться нове життя. Я з нетерпінням чекала перший день навчання. Незважаючи на тривогу, я відчувала, що відбудуться неймовірні зміни. І щось мені підказувало, що вони на краще.

***

Ранок першого дня у статусі першокурсниці видався дощовим і похмурим. Небо було повністю затягнуте хмарами, ніякого натяку на сонце.  До Академії під'їжджали магомобілі. Гарні, блискучі, наче тільки виїхали із салону, кілька учнів приїхали із власним водієм.

Магомобілі заправляли енергією, яка коштувала дуже багато золотих, тому дозволити собі такі могли лише багаті чарівники. У цьому й була вся Академія магії. Дорого, пафосно, стильно. Я приїхала на маготаксі, так як магобуси сюди, мабуть, і дороги не знають.

Подякувавши водію, вийшла і стала як вкопана. Матінко рідна, яка краса!

Зовні Академія схожа на старовинний маєток: довгий фасад із коричневої цегли, величезні вікна до самої підлоги, фігурні башти по різні боки, а у центрі — трикутна каплиця зі дзвоном. У правому кутку на одну третю стіни — герб академії. Це жовте коло, всередині якого синя літера "А", обвита лавровими гілками.

"А" — це, мабуть, від імені засновниці — Аріадни. Мені мама в дитинстві про неї казки розповідала. Аріадна була однією з наймогутніших чарівниць. Писана красуня.

Кажуть, саме любов до неї спровокувала 300 років тому міжусобиці між королівством Снігових скель та Королівством пустки. Обидва владики були закохані в Аріадну і хотіли на ній одружитися. Сама Аріадна не мала особливих почуттів до залицяльників і жодного з них не виділяла.

Королі розгорнули повномасштабну війну, вихваляючись хто могутніший, а Аріадна тихо вийшла заміж за свого друга дитинства — впертого жартівника без копійки в кишені. Разом вони досягли багатьох успіхів, у тому числі фінансових, а Королівство Сніжних скель і Королівство пустки помирилися і тепер вороже налаштовані до нашого Морського Королівства.

Ось така історія про невзаємне кохання, яка вплинула на долі мільйонів людей.

Аріадна з чоловіком заснували Академію магії з нуля. Завдяки цьому безліч обдарованих молодих людей мають можливість розвивати свій дар. Мені пощастило опинитися серед них.

Спочатку Академія була не така пафосна, її такою зробили спадкоємці Аріадни. Із плюсів: влиття великих коштів дозволило Академії створити неймовірно комфортні умови для навчання студентів. Мінус — комфортно було далеко не всім. Наприклад, степендіати серед цієї розкоші почувалися ніяково. 

Я теж трохи переживала з цього приводу, хоч однакова форма має трохи зменшуити різницю у соціальних верствах, але почуватися бідним родичем не хотілося.

В Академії всі дівчата мали носити білу сорочку з емблемою школи на нагрудній кишеньці, синю спідницю в складку до коліна з двома горизонтальними жовтими смужками у нижній частині. Взимку до форми додався кардиган на ґудзиках, можна було носити штани. У хлопців — біла сорочка також із вишитою емблемою та сині штани. На вихідних форма одягу була вільною. Мантії одягали тільки у великі свята і на випускний.

Мені форму пошила мамина рідна сестра. Вона працювала швачкою при палаці короля і мала вільний доступ до тканин. У її таланті я не сумнівалася, тож форма сиділа на мені бездоганно.

З собою взяла дві валізи. В одній — речі, а другу я заповнила книгами. Читання — це моя слабкість.

Намилувашись вдосталь фасадом, я попленталася до входу, тягнучи за собою важкі валізи. Дорогою пихтіла і шкодувала, що пропускала уроки фізкультури. Зараз сила в руках мені дуже б знадобилася. І хоч би хтось допоміг! Насилу я дісталася холу. Навколо було, гарно, як у казковому замку.