Частина 89

У двері постукали. Віктор миттєво сховав карту під пледом, але я вже знала — Розарт усе зрозуміє.

— Можна? — спитав він, заходячи з двома чашками чаю. — Ага. Я так і знав. Ви щось затіваєте. Тут або змова, або втеча з палацу.

— Швидше втеча з обмеженого доступу, — відповів Віктор, витягуючи карту з-під пледа. — Ми маємо повернутись в Академію. І бажано не через головні ворота з фанфарами.

Розарт поставив чашки й сів навпроти.

— Академія. Ви серйозно?

— Дуже. Там є речі, які ми мусимо зробити. Негайно, — я стисло кивнула. — Деякі пов’язані з минулим. Інші з майбутнім. Але всі важливі.

— Справи, що не терплять офіційних каналів, — додав Віктор. — Або... втручання певних королівських осіб.

Розарт на мить замовк, а потім зітхнув і потягнувся до внутрішньої кишені. Витяг невеличкий флакон з блідо-бузковою рідиною.

— Здогадувався, що щось таке станеться. Це  ілюзійна присутність. Я залишу її у вашій лабораторії — і виглядатиме, ніби ви досі там. Запах, тінь, легкий шум. Доки не почнуть дуже активно шукати, то ніхто не помітить.

— І ти це зберігав просто так?

— На всяк випадок. І от, дочекалось.

Я посміхнулась, попри напруження. Віктор теж кивнув.

— Дякую, Розарте.

— Просто повертайтесь. Цілими. І бажано без свити з надприродних істот, — буркнув він. — Але якщо натрапите на щось цікаве, нотатки не забудьте.

— Усе запишемо. Для архіву, — запевнив Віктор і навіть підморгнув.

Коли Розарт вийшов, ми розклали карту на столі.

— Ось, — сказав Віктор, показуючи на вузький коридор за складом з травами. — Це обхідний тунель. Старий, забутий, але виводить до технічного поверху, переміщення з якого не відслідковуються. Саме там я матиму змогу скористатися Королівською сферою. Якщо все пройде гладко, будемо в Академії менш ніж за годину.

— А як часто ти користувався цим маршрутом?

— Ніколи. Але в мене є карта з пилом сторічної давнини. І чуйка. Що ще потрібно для успішної місії?

Я хитнула головою:

— Імпровізація, паніка, біг у правильному напрямку?

— Саме так, — усміхнувся він.

Я перевірила вміст сумки: зошити, флакони, фармакопеї, амулети і найголовніше — Василько. Віктор узяв із собою компас і кілька фокусуючих кристалів. Після останнього погляду на лабораторію ми рушили до виходу.