Частина 83

Наступного ранку я прокинулась дуже рано. Василько, незважаючи на свою нічну настороженість, спав як убитий, розвалившись посеред ліжка, зайнявши мою подушку. Я не стала його будити. Просто накинула плащ і тихенько вибралася до кухні, де зазвичай на сніданок так рано не було нікого.

Віктор вже чекав.

— Я зробив тобі каву. — Він кивнув на стіл, де стояли дві чашки й тарілка з підсмаженим хлібом, яйцем і кількома ягодами. — Бо після вчорашнього дня ти точно її заслужила.

— А ти читаєш думки?

Я сіла навпроти. Тиша повисла, тепла, звична. Але у Віктора щелепи були напружені, як завжди, коли він щось приховував або збирався сказати неприємне.

— Кажи, — буркнула я, піднімаючи чашку.

— Королева незадоволена. — Він не став підбирати слів. — Виготовлення зілля затягується. Офіційно через відсутність інгредієнта.

— Але ж ми повідомили, що виготовлення потрібно відкласти.

— Саме тому вона підключає допомогу. Вчора ввечері з офіційним розпорядженням надійшло ім’я.

— Вероніка? — я сказала це ще до того, як він кивнув.

— Саме вона. Відсьогодні вона консультант проекту. Вона отримає доступ до всіх журналів, до лабораторії, і зможе пропонувати корекції. Формально щоб прискорити процес. Але…

— Але ти думаєш, що це контроль.

— А хіба ні?

Я мовчки жувала хліб. Кава стала гіркою. Вчора вночі до мене навідувався емісар, книжка зникла, з’явилась дивна записка, познайомилася з принцом, а тепер ще й Вероніка.

— Я зустрів її сьогодні біля лабораторії, хоча ще певне в палаці всі спали. Вона посміхалась так, наче все було її ідеєю.

— І, мабуть, дуже хоче «допомогти»?

— Ага. Знаєш цю її посмішку — "я не маю часу на дурниці, бо я сама вже піврозчину зробила подумки".

Віктор покрутив ложечку в чашці.

— Її останні дії — трохи дивні. Занадто обережна. Занадто присутня там, де не мала б бути.

Я пригадала, як вона нишпорила в бесідці в Академії, не озвучуючи, що шукає.

— Може, вона взагалі не за зіллям сюди.

Віктор підняв на мене погляд. У ньому майнула іскорка цікавості.

— Щось знову сталося?

Я кивнула на чашку.

— Кава добра. Але це розмова не для кухні. Після сніданку я тобі щось покажу.

— Заінтригувала.