Частина 79

Вечеря була неспішною. У залі горіли настінні свічки, пахло теплим хлібом і м’ятою. Василько спав згорнутим клубком на моєму шарфі. Віктор сидів навпроти, з видом того, хто думає трохи більше, ніж хотів би.

Я підозрювала, що він не витримає грати в мовчанку навіть до третього ковтка чаю. І не помилилась.

— Ти знаєш, що ми маємо відкласти зілля, — сказав він, не підводячи очей від тарілки.

— Це знову через відсутність якогось інгредієнту? — запитала я тихо, і пальці мимоволі потяглись до зап’ястя, що не лишилося непоміченим для Віктора.

— Через твою емоцію. Шкіра лише дзеркало, — відповів він. — Я думав про це весь день. І якщо зіллю потрібна емоційна стабільність, а ти маєш його варити, то готувати його зараз, це як варити суп на киплячій воді з тріщинами в казані.

— Образно. Дуже образно, — посміхнулась я. — Але я теж це зрозуміла. Сьогодні. Коли згадала той сон. І відчула, як свербіж знову розгорівся, ніби щось всередині кричить: "Ти ще не готова".

— Це не твоя провина, — додав Віктор.

— Прокляття, — промовила я, вперше вголос. Слово, від якого мороз йшов по спині, і все ж воно звучало логічно.

Він кивнув. І на мить його рука торкнулася моєї, просто так, швидко, але з дивною впевненістю. Не втішити, а засвідчити присутність.

— Ми мусимо знайти джерело. І нейтралізувати його. А потім ти зможеш знову спробувати.

— А якщо я не зможу?

— Зможеш, — сказав він одразу. — Бо ти вже майже там. Це не поразка. Це підготовка.

Я подивилась на нього довше, ніж планувала.

— А ти ж думав що я звичайна фармацевтка, коли забирав мене з Землі?

— Я вже тоді знав, що ти небезпечна для мого спокою. І, схоже, не помилився, — знизав він плечима, і на його вустах з’явилась посмішка.

— Значить, від завтра не варимо, а розбираємось із минулим?

— Від завтра лікуємо. Спершу тебе. А тоді вже Корону і всі їхні інтриги, — підтвердив Віктор. — Тільки обіцяй: не робитимеш нічого сама.

— Обіцяю. Якщо ти теж.

Ми торкнулися чашками, як двоє змовників, що замість вина п’ють чай. Василько тихенько чхнув, не прокидаючись. І на мить світ здався простим. Простішим, ніж був.