Частина 55

Професор Ланскі стояв посеред кабінету Віктора, куди запросили ще й мене, з виразом обличчя, який зазвичай вказував на щось термінове, важливе і дуже офіційне. Його сиве волосся сьогодні було незвично ретельно зачесане, а халат без жодної плямки.

— Марто, Вікторе, — звернувся він до нас майже урочистим тоном. — Вас чекають у королівському палаці.

Я спочатку подумала, що він жартує. Потім глянула на Віктора. Він не жартував.

— Потрібно знову готувати зілля? — несміливо уточнила я.

— Саме так, — кивнув професор. — Особливий випадок. Один із представників королівської родини має складний стан. І як завжди, ми не маємо права знати деталей. Але запит був терміновий і надійшов з найвищого рівня. Ваше зілля минулого разу викликало фурор в королівському палаці, тому саме вас запрошено.

— Нас прямо в палац викликали? — я намагалась не звучати панікувато, але моя внутрішня тривожна фея вже рвалася пити мелісовий чай і робити глибокі вдихи.

— З транспортуванням усе організовано. Виїжджаєте сьогодні після обіду. Візьміть необхідне спорядження й етикетний одяг. — Професор поправив окуляри і вже збирався піти, але зупинився. — І поводьтесь дуже чемно. Це не аудиторія Сталка.

Я ще кілька секунд дивилася йому вслід, поки у свідомості складалась картина: королівський палац, особливе замовлення, супровід. І тут мене ніби стукнуло по голові.

— Віктор пам’ятаєш того хлопця, що забирав наше минуле замовлення для палацу?

— Той мовчазний тип? — Віктор примружився.

— Так! — Я аж підстрибнула. — Це ж він. Це він усе організував. Він казав, що допоможе нам потрапити в архів. І тепер «випадково» нас запрошують у палац. А там є архів. Думаєш, це випадковість?

— У цій Академії? Випадковості це окрема галузь магії. — Віктор скривився, але в очах спалахнув той самий блиск, що завжди перед практичними експериментами. — Ти думаєш, він з палацу?

— Або дуже близько до них. І має доступ туди, куди простих студентів не кличуть.

— Що ж, — Віктор всміхнувся. — Одягни найкращу сукню. Ми їдемо на «бал». І трошки шпигувати.

Я нервово засміялась.
А всередині щось тремтіло передчуття. Ніби цей візит до палацу стане початком чогось більшого.