Частина 38

Ранок у гуртожитку починався традиційно: запах запашної кави і трохи розкиданих підлогових мантій. Я зазвичай приходила до кухні з усією своєю важкою сумкою, магічна фармакопея важила певне декілька кілограм, а земну я взагалі не носила з собою, брала тільки на деякі заняття. Василько йшов за мною, наче тінь, ні на крок не відходячи.

— О, дивіться, хто прийшов, — пожартував Денис, коли я переступила поріг. — Знову з цілою валізою на плечах?

— Ну, що я можу сказати? Я без цього не можу, — відповіла я з посмішкою.

Аліса, як завжди, вже пила свій зелений напій і розглядала нові рослини в горщиках.

— Ти реально збираєш цілу бібліотеку? — посміхнулася вона. — І як це ти ще умудряєшся все тягнути на собі?

— Магія організації, — підморгнула я. — І вірний помічник Василько, він як мій особистий охоронець, морально мене підтримує.

Василько, наче на підтвердження, муркнув і витягнув лапу, неначе підписуючись під цим договором.

У цей момент зайшов Віктор, наш куратор, несучи свій сніданок. Він кивнув на мою сумку:

— Якщо ти ще й зілля почнеш продавати з тієї сумки, Марто, я офіційно вимагатиму свою частку.

— Ух ти, Вікторе, ти вже уявляєш наш спільний бізнес? — посміхнулася я. — Магія і фармація це новий тренд.

— Просто не забувай презентувати свої “ноу-хау” на наших заняттях, — додав він, сідаючи з нами за стіл.

Під час сніданку всі обговорювали майбутнє заняття, і я вже готова була показати нову перезентацію про земні препарати. Відчувала, що з таким складом речей і підтримкою друзів можна пережити будь-які магічні несподіванки.

Після сніданку ми рушили до аудиторії, де вже чекали стільці, дошка і, звісно, Віктор із своїм невід’ємним блокнотом і піднятими бровами, наче він от-от напише новий магічний гімн.

— Сьогодні, — почав він, — у нас особливе заняття. Марта,не варто тримати земні таємниці при собі, час поділитися з усіма.

— Не буду тягнути, — усміхнулася я. — Зараз покажу вам дещо з земної фармакології  заспокійливі засоби, що я на навчанні досліджувала. Про гідазепам, барбовал, трикардин і валеріанку в таблетках.

Поки я демонструвала слайди, де були і хімічні формули, і старі земні рецепти, в аудиторії з’являлися все більш зацікавлені вирази облич.

— Уявіть собі, — додала я, — як ці засоби допомагають заспокоїти нерви, зняти тривогу і навіть нормалізувати сон. Особливо для магів, які після довгого дня повного чаклунства іноді виглядають так, ніби їх витягли з котла з отруйними травами.

Артем, що сидів у кінці, з усмішкою зауважив:

— Головне, щоб після таких заспокійливих не перетворитися на жабу або, що гірше, на такого, як я вчора, з головою в руках і думками, де б знайти ще трохи кави.

— О, це твоя спеціальність, — підморгнула я. — Магія без кави, це як ліс без дерев.

Віктор усміхнувся і додав:

— Чудово, Марто. Тепер наша команда трохи краща не тільки у магії, а й у земній науці.

Василько, який вмостився на моїх колінах, як справжній охоронець, підняв голову і задоволено замуркотів.