Частина 20

Вечір тільки-но почав вкривати Академію м’яким сутінковим світлом, коли мені передали записку:

"Марто, прошу з’явитись сьогодні після вечері до лабораторії 2-Б. Я зацікавився вашими «земними засобами Професор Ланскі».

Я ще не встигла переварити, що тепер мої аптечні запаси це предмет наукового інтересу, коли Аліса кинула око на записку й захихотіла:

— Тебе вже вивчають як артефакт? Обережно, наступним кроком буде музейна вітрина з табличкою "Марта, представник доапокаліптичної фармації".

— Якщо ти думаєш, що я не переживала за це, ти помиляєшся, — буркнула я, ховаючи записку до кишені. — Але якщо Ланскі хоче переглянути мою аптечку, то нехай переглядає. Може, ще й вітамін С здивує.

Лабораторія 2-Б виглядала як сховище для магічних склянок і книг, що самі перегортали сторінки. Професор Ланскі сидів за широким столом, на якому вже чекала біла скатертина, серйозний науковий підхід.

— Сідайте, пані Марто, — сказав він, не піднімаючи очей. — Перекис водню викликав у нас неабияку дискусію. Професор Сталко був вражений ефектом. Ви б могли поділитися іншими речовинами, які мають лікувальні властивості?

Я дістала косметичну сумку, яка пережила дпадіння в портал і Василька, що двічі намагався спати на ній.

— Ось. Земна аптечка початку ХХІ століття. Дуже некомплектна, бо я збиралася на інтернатуру у іншу країну, а не у інший світ. Але є класика.

— Цікаво, — промовив професор і навів лупу над вмістом сумки. — Коментуйте, будь ласка.

— Парацетамол — знеболююче та жарознижувальне. Ібупрофен — знеболення плюс протизапальна дія. Антисептики: спирт 70%, хлоргексидин, і ось той самий перекис.

— Чудово піниться, до речі, — кивнув Ланскі. — Учора Сталко майже впав зі стільця, коли розповідав про його ефект на занятті.

— Є ще антигістамінні — ось, лоратадин. На випадок алергії.

— Якої? — здивувався він. — Алергії на що?

— На все, — видихнула я. — Їжу, пил, магію, весну, кішок.

Ланскі зробив нотатку, а тоді спитав із зацікавленням:

— А оце маленьке зелене?

— Ментоловий бальзам. Від головного болю, нежитю, нудьги і життєвої кризи.

— Потрібно ввести до навчального плану, — серйозно кивнув професор. — Що ще?

— Пластир, бинт, активоване вугілля, йод. І запасна гумка для волосся, але її ефективність у медицині ще не доведена.

Професор уважно роздивився аптечку й промовив:

— Ваш світ має практичний підхід до виживання. Це добре. Але й наша магія не даремно існує. Можлтво ви проведете мінілекцію для студентів, показ того, що працює у вас?

— Можна було б — усміхнулася я.

— Це буде новий науковий альянс, — кивнув Ланскі.

Коли я поверталась до кімнати, аптечка лежала в рюкзаку, а в голові роїлися ідеї: як адаптувати земні знання до цього світу? Як зробити так, щоб не тільки магія, а й логіка допомагали лікувати?

А ще — як пояснити професорові, що не кожен пластир клеїться рівно. Навіть у світі, де саламандри плачуть від віршів.