Частина 15

Ми з групою обідали в їдальні. У повітрі пахло спеціями, м’ятою і чимось трохи вибуховим мабуть хтось знову експериментували на кухні.

— Марто, роскажи, як минуло твоє індивідуальне заняття, — усміхнулася Аліса, відкручуючи кришку з банки з салатом, який сам себе охолоджував. — Тобі ж викликали окремого викладача?

Я зітхнула й ковтнула чаю, який обережно булькав у чашці, випускаючи лавандовий пар.
— Перевіряли все: фармакологію, фармакогнозію, навіть мої знання з української фармакопеї. Професор Ланскі новенький. Ходить у темному плащі, говорить так, ніби кожне його слово важить грамів з двісті.

— А він хоч зацікавив тебе? — втрутилася Софія, розвертаючись до мене.

— Зацікавив? Як еспресо після нічної зміни. Розповів про походження магії в цьому світі. І як вона вплітається в хімію та медицину. Я, здається, вперше почула детальну інформацію про сумісність магії з ліками.

— Ха! А мене сьогодні змусили стояти босоніж на чарівному килимку для енергетичної діагностики! — поскаржився Артем. — Він пищав кожного разу, як я на нього ставав. Професор сказав, що то не я пищу, а моя чакра п’ятої ноги.

— Ян, а ти щось теж веселий, не такий як зранку, — кинула Софія з лукавою посмішкою. — Що там у тебе, майстре регенерації?

— Тканини, — відповів Ян коротко. — Досліджував, як клітини реагують на стимуляцію магією. З’ясував, що мої руки можуть відновити зів’ялу гвоздику за дві хвилини.

— Корисно буде на побаченнях, — підморгнула йому Аліса.

— А мене перевіряли на стресостійкість, — тихо додав Денис. — Посадили в кімнату з двадцятьма різними емоційними сигналами. Було цікаво. Один з них був "паніка при втраті улюбленого шкарпеткового друга".

— Академія, звісно, знає, чим вражати, — сказала я й доїла суп.

Після обіду ми всі попрямували до великої аудиторії на командне заняття з загальної медицини. Це було щось середнє між анатомічним театром і кабінетом природознавства, полиці з банками, мініатюрні моделі органів, на стінах карти людського тіла і, подейкують, навіть ельфійського, це мені по секрету Софія розповіла.

Старий професор, на ім’я Зиновій Ельм, мав вигляд того, хто пам’ятає ще перші випадки вітрянки.
Його мантія була вкрита крейдяними плямами, а на пальці був перстень, що світився, коли він говорив.

— Шкіра, — почав він голосом, ніби читав казку, — це не просто найбільший орган вашого тіла. Це ще й найвпертіший. Шкіра зберігає, захищає, транслює. Звичайна шкіра, епідерміс, дерма, підшкірна клітковина. Але в нашому світі все складніше.

Він провів рукою над проєктором, і в повітрі з’явилася об’ємна модель шкіри. Вона повільно оберталася, показуючи тонкі шари, судини, нервові закінчення і щось нове.

— Ураження шкіри бувають трьох типів, — продовжив професор. — Фізіологічні, токсичні й магічні. Останні найпідступніші. Вони можуть виглядати, як звичайна екзема, але при спробі лікування розквітати барвами гніву, як ми кажемо.

— Барвами чого? — перепитав Артем.

— Гніву. Це окремий тип магічного впливу: емоційний слід, що лишається після проклять або сильного емоційного стресу.

Я відчула, як мої руки трохи сверблять, згадалася власна шкіра, моя атопічна історія, що тяглася ще з дитинства. Що як?

— Не хвилюйся, — раптом сказав Денис. — Усе добре?

— Просто згадала, що моя шкіра теж історія, — усміхнулася я. — Але не хвилюйся, загострення зараз немає.

Заняття завершилося демонстрацією магічного шкірного аналізу: професор Зиновій провів палицею над штучною шкірою, і з’явилися сліди старого закляття — як татуювання в ультрафіолеті.

— Отже, запам’ятайте, — сказав професор наостанок, — шкіра пам’ятає більше, ніж ви думаєте. Навчіться її слухати.

Він плеснув у долоні і перед кожним з нас у повітрі з’явилися аркуші завдань, надруковані золотавими літерами на напівпрозорому пергаменті.

— Щоб не лише говорити, а й застосовувати, — пояснив він. — Кожен із вас отримає індивідуальне завдання, пов’язане з темою. Маєте два дні.

Я підхопила свій аркуш, і перший рядок одразу кинувся в очі:

Завдання: Приготувати засіб для зовнішнього застосування від магічних опіків.
Формулювання, фармакомагічний підхід, стабілізація ефекту, за потреби консультація з професором Ланскі  або бібліотекарем.
Оцінюється ефективність, безпечність та креативність. Додатковий бал за аромат.

— Ха! — прошепотіла я. — Аромат, тут би засіб просто зготувати.

Поруч Аліса уважно читала свій пергамент, Софія вже щось занотовувала в блокнот, Ян замислено тер собі скроню, а Денис  здається, спробував «зчитати» емоції професора.

Я згорнула завдання і сховала в кишеню. Магічні опіки, значить. Ну-ну.

Коли ми вийшли з аудиторії, я відчула, що хочу випити кави. Бажано з подвійним антистресом.