Частина 14

Після того, як професор Ланскі дав мені час збігати в гуртожиток, ми розгорнули перед собою дві книги: мою звичайну українську фармакопею і магічну фармакопею Академії. Його примірник був обгорнутий темно-зеленою шкірою з тисненими символами, які час від час змінювали положення. І, здається, підморгували мені.

— Подивися, Марто, — почав професор, обережно відкриваючи свою книгу. — На перший погляд, обидві виглядають строго. Але не дозволяй зовнішності ввести себе в оману. Вміст це зовсім інша пісня.

Я відкрила свою, хоч і нове видання, яке тільки перед відʼїздом забрала з пошти, але знайоме до останнього розділу, бо по ньому навчалася в інституті, і показала:

— Тут у нас ацетамінофен, ібупрофен, амоксицилін... Стандартний набір аптекаря з Землі. Застуда, запалення, головний біль, діарея — на ці всі випадки у нас були ліки в аптеці. Я навіть дещо з собою взяла в дорожню аптечку.

— А у нас, трохи по іншому. В нас не дуже розвинена саме стандартна фармація, у твоєму розуміні. Ось, наприклад — професор провів пальцем по сторінці, яка посвітліла на дотик, — порошок зіркової пилюки. Ефект: знеболення, легка енергія, побічка світіння в темряві. Дуже незручно, коли хочеш залишитися непоміченим.

— Ідеально для студентських вечірок, — підкинула я. — Замість ліхтарика ти.

— Наступне: “Сльози мандрівної саламандри”. Добре знімають запалення шкіри, особливо при опіках магічного характеру. Хоча видобути їх ще той квест. Саламандра не любить плакати. Доводиться читати їй сумні поезії.

Я витріщилася.

— Ви жартуєте?

— Не зовсім. Хочеш добути ліки вчися декламувати. А ще “Настій блакитної верби”. Він знижує температуру і надає тимчасовий імунітет до нападів лісових духів. Але за умови, що завариш його на воді, настояній на дзеркальному світлі. Не плутати з відображенням у калюжі, це вже зовсім інший настій, викликає галюцинації у вигляді танцюючих жаб.

Я гмикнула:

— У нашій фармакопеї максимум, що може викликати галюцинації передоз якимось сильнодіючим. І то вже навчилися контролювати дози.

— Саме тому, — кивнув Ланскі, — вас і запросили. Земна фармакологія чудова основа. Але ти повинна зрозуміти: тут формули це тільки частина істини. Магія додає змінну, яку не вирахуєш калькулятором.

— Тобто, якщо зірки не в тому положенні, замість ліків отримаєш чай? — вирішила пожартувати я.

— Якщо пощастить чай. Якщо не пощастить вибух. Або глюки. У кращому разі розмова з жабою, яка претендує на твою стипендію.

Я записувала щосили, водночас намагаючись не засміятися.

— А ще, — додав він, — у магічній фармакопеї препарати можуть образитися. Якщо неправильно вимовиш назву або не подякуєш інгредієнтам. Наприклад, порошок з кореня Войовничої віхоли почне відмовлятися діяти, якщо ти назвеш його просто “корінь”.

— Ви жартуєте знову.

— Хіба що трохи. Іноді ці препарати поводяться не краще за студентів.

Ми проговорили ще близько години, порівнюючи підходи: мікрограмаж, розрахунок дозування, технології приготування. Я розповіла про свої звичні форми, порошки, мазі, супозиторії. Він, своєю чергою, демонстрував кристали, етеричні вітальні еліксири, гелеєві кулі та навіть магічні компреси, які самі себе змінювали залежно від стану шкіри.

Наостанок професор замкнув свою фармакопею магічним знаком (він шепнув щось на латині або, принаймні, схоже на латину) й сказав:

— Добре, на сьогодні досить. Твоя база хороша. Але тобі доведеться звикати, що тут усе рухоме, живе і часто має характер. І не забувай: магія це не чарівна паличка, а розширення науки. Але без дисципліни вона перетворюється на хаос.

Я подякувала і вийшла з аудиторії з відчуттям, ніби проковтнула одразу три підручники. Василько чекав мене у коридорі й жалібно нявкав, натякаючи, що час обідати.