Частина 12

Вечір опустився над академією, і в кімнаті стало тихо. Я вмостилася в кріслі біля вікна, тримаючи в руках стару, трохи пошарпану книжку, яку знайшла в бесідці. Сторінки пахли лісом і часом, а шрифт, немов заплутаний у павутині, манив зануритися в інший світ.

Книга розповідала про магічне поєднання звичайних фармацевтичних інгредієнтів із силою енергії, що наповнює ліки особливим змістом. Ось, наприклад, рецепт простого заспокійливого настою:

«Звичайний м’ятний лист, розтертий із квітками ромашки, — це основа. Додають до нього трохи меліси для смаку і легкого заспокоєння нервової системи. Таємниця полягає в останньому кроці: під час заварювання настою на нього потрібно накласти лодоню і повільно повторити закляття заспокоєння, наповнюючи рідину магією. Саме ця невидима енергія посилює лікувальний ефект і настій не просто допомагає розслабитись, а справді відновлює внутрішню гармонію.»

Я  посміхнулася, згадуючи, як у студентські роки готувала подібні настої в навчальній лабораторії. Там усе було більш науково: точні ваги, стерильні пробірки і безліч формул, написаних латинською, які ми не раз плутали.

Наприклад, рецепт «Tinctura Valerianae» — настоянка валеріани для зняття нервового напруження:

Valerianae Radix 10 г
Alcohol 70% ad 100 мл

Допомагала ця настоянка тільки тим хто в неї справді вірив, бо для заспокійливого ефекту потрібно було випити цілий флакон, а потім смердіти валеріанкою ніхто не хотів, тай 100 грам спирту не кожен подужає. А по інструкції потрібно було всього 20 крапелью

В мережі аптек де я працювала, майже не готували ліків власноруч, просто продавали заводські препарати, запаковані у яскраві коробочки з інструкціями.

Пам’ятаю, як одного разу клієнтка спитала у мене:
— А можна зробити таку пігулку, щоб відразу всі проблеми зникли?
Я тоді ледве стримала усмішку і відповіла:
— Нажаль, в аптеці поки що нема таких чарівних пігулок. Але якщо знайду обов’язково вам скажу!

І ось інструкція для виготовлення чарівних пігулок переді мною, у цій старій книжці.

Я ледве помітила, як минула не одна година. Схоже, забула навіть повечеряти. Ну так і буде, але в душ потрібно обовʼязково сходити. Коли я вже збиралась виходити з ваної, раптом у кімнаті щось тихо клацнуло. Я здивовано вийшла.

На столі посеред кімнати знову стояла тепла тарілка з ароматною стравою, поряд маленька записка, акуратно написана розбірливим почерком:

«Для тебе, Марто. Вечеря готова. Не забувай піклуватися про себе. кухар Лін»

Поруч стояла пляшечка молока з маленькою мисочкою для Василька. Кіт уже обережно підійшов, понюхав і почав пити, муркотячи від задоволення.

Цей вечір став маленьким магічним моментом: коли прості речі, як вечеря й увага, наповнювалися теплом і турботою. Саме те, що так важливо, коли ти далеко від дому, навіть якщо твій дім тепер ця незвичайна академія.