Частина 1

Марта вже вдруге перераховувала виручку в касі. Її рухи були автоматичними, відточеними роками, вона завжди була уважною до найменших дрібниць, і гроші в неї завжди сходилися до копійки. Але сьогодні щось було не так. Невловиме напруження стискало груди, ніби щось важливе от-от мало статися. Вона ще раз звірила цифри в журналі і в електронній системі, переконуючись, що все на своєму місці. Завтра замість неї вийде нова фармацевтка, яку Марта сама відстажувала і в якій була впевнена. І все ж їй хотілося залишити по собі ідеальний порядок, як належить тому, хто любив свою справу по-справжньому.

Аптека, розташована у затишному спальному районі, давно стала для неї чимось більшим, ніж просто місцем роботи. Її знали тут усі – від літніх бабусь із тонометрами до втомлених молодих мам, які шукали щось від кольок чи нежитю. Їй довіряли. Вона була не просто провізором, а й порадницею, часто першою медичною допомогою. І хоча офіційно скарг на її роботу ніколи не надходило, навіть коли виникали нестандартні ситуації, то Марта завжди вирішувала їх самостійно, швидко і розумно.

Минулого року вона заочно закінчила Національний фармацевтичний інститут. Але до того були ще три роки очного навчання в медичному коледжі, де вона вперше всерйоз зацікавилась фармацевтичною гнозією – наукою про лікарські рослини. Щоб отримати диплом провізора, їй лишалося пройти останній етап, а саме інтернатуру. Однак інтернатура була платною, а грошей не вистачало, тож вона вирішила ще рік попрацювати в аптеці, щоб назбирати необхідну суму.

Того вечора, збираючи речі в аптеці, Марта зловила себе на думці, що проводить улюблене робоче місце майже як близьку людину. За п’ять років вона стала невід’ємною частиною цього простору, від перших днів після закінчення коледжу до сьогодні. Вона згадала, як кожну сесію просила дозволу на відпустку у керівництва, і як неохоче її відпускали, тому що знайти заміну було майже неможливо. Вона була і завідувачкою, і першостільницею в одній особі.

А тепер усе.
Марта обережно склала лоточки з-під їжі, білий халат, улюблену перевзувачку з котиками, загорнула в рушник керамічну чашку, з якої щодня пила ромашковий чай. Закривши аптеку, вона подзвонила на охорону, і вже стоячи перед дверима, на мить зупинилася, аби востаннє подивитися у темні вікна. Вони більше не здавалися теплими. Аптека, яка колись стала їй другим домом, тепер мовчала.

Марта планувала, що через рік, коли пройде інтернатуру, повернеться сюди, на своє старе місце, до знайомих облич і звичного ритму. Вона хотіла продовжити справу своєї бабусі, знаної травниці, яка все життя допомагала людям натуральними ліками. Але того вечора вона ще не знала, що її шлях пролягатиме зовсім в інший бік, туди, де звичні правила фармакології втратять силу, і де відкриється інша наука.
Наука, що поєднує магію та медицину.

І в цю аптеку вона більше не повернеться.