Глава 5

- Еліза просинайся, - мене трусила за плече Лілія.

- Вже восьма? – таке відчуття, що я тільки що лягла, а вже потрібно підніматися.

- Уже пів дев’ятої,- мої очі розширилися, як я не почула будильник.

- У нас новий ректор,- я тільки піднялася з ліжка та так і сіла назад.

- З якої радості? І коли він явився? – я все ж таки вирішила підняти і піти збиратися, добре, що у кожній кімнаті є своя ванна кімната.

- Кажуть минулий ректор когось дуже важливого розізлив, вчора ввечері за годину передав свої обов’язки новому ректору, - чомусь мені згадалися слова Раша коли він сказав, що вирішить цю ситуацію. Але щоб простий студент змінив ректора Академії? Це смішно.

- Де ти була вчора? – я якраз уже заплітала своє русе волосся.

- На кладовищі, де ж мені ще бути. До речі добре, що нагадала ми сьогодні ввечері йдем на побачення, - надіюся хоч не на кладовище з тим в кого в неї цієї ночі було «побачення».

- З ким? – п’ятнадцять хвилин і я вже була готова виходити, до речі Лілія вже була одягнена і чому вона мене раніше не розбудила. Хоча мені здається, що вона з вчора не переодягалася, просто скористалася побутовими чарами, хоча нам і не можна, але за цим так сильно не слідкують.

- О з такими красунчиками, побачиш, це буде сюрпризом, - все таки напевне з трупами, вона лише їх називає красунчиками.

- Коли буде знайомство з новим ректором? – хочеться побачити кого нам направили. Минулий ректор був дуже лихим на гроші, постійні хабарі і такі як Норт могли просто заплатити і все що хоч отримували і оцінки, і поблажки. 

- А він сказав, що ніякого знайомства зі студентами не буде, а якщо хоче хтось з ним познайомитися зі студентів то ця зустріч може стати першою і останньою. Кажуть він якийсь воєнний генерал у відставці, чому його занесло сюди не зрозуміло. Та й хоч і у відставці, але він молодий, - теж не зрозуміло чи реально молодий чи ще поки молодий піти в могилу. Лілія така, не завжди розумієш з якої сторони вона дивиться на ситуацію.

За розмовами ми дійшли до їдальні. Я відразу почала шукати Тео, і я на моє здивування знайшла в компанії якоїсь дівчини. Дуже красивої дівчини. Чорняве волосся хвилями спадало по її спині, аристократичні риси обличчя, голубі очі, чорні ідеальної форми брови, довгі вії. Єдине що її не личило такі пухлі губи, мені здавалося будь вони трохи менші вона б була першою красунею в Академії. Тео побачив, що я прийшла помахав рукою запрошуючи до їхнього столу. Я обернулася до стола роздачі і вибрала овсяну кашу з фруктами, булочку з маком та апельсиновий сік. Була не була і потягнула Лілію до столу мого друга. Відзначила тепер його хороший вигляд, вчорашнє ніяк не вплинуло на його сьогоднішній вигляд. Я б зраділа, але ця дівчина з якою він сидів зіпсувала мені настрій. Мені згадалася вчорашня поведінка хлопця і мої почуття з якими я так і не розібралася. Я похмурніла ще більше. 

- Привіт, - Тео посміхнувся на всі тридцять два, - Познайомтесь з Амалією. Амалія це Еліза, тепер твоя одногрупниця, а це Лілія некромантка з нею ти навчатися не будеш. 

- Рада знайомству, - дівчина теж посміхнулася і тепер розглядувала нас.

Я лише кивнула, хоч і не виховано, але мені вже вона не подобається. Можливо я ревную? Та ні, що за дурна думка. 

- Ой, а що новий ректор дозволив когось брати посеред навчального року? – Лілія правильно відмітила, у нас нікого не приймали посеред року.

- Я так само проходила вступні іспити, але через сімейні обставини мені дозволили пропустити перший місяць навчання, - ще дивніше звучить, її не було в списках до цього і я сумніваюся, що про неї раніше хтось щось знав.

За сніданком я майже не говорила, Лілія розповідала про некромантію. Я за цей час привикла до її розмов, але на диво у Амалії не зник апетит коли Лілія із захопленням розповідала які трупи треба обирати, щоб зробити з нього скелеті потім зачарувати.

На першу пару я відправилася з Тео та Амалією. Хотіла в хлопця спитатися як його самопочуття, але дівчина не відходила від мого друга ні на крок. Першою парою у нас були захисні чари. Пролунав дзвінок і в кабінет зайшов пан Верський.

- Доброго дня студенти. Так як ви напевне вже чули у нас новий ректор. Хочу вас відразу попередити про те, що сьогодні в обід відновлять всі слідкувальні чари. Я знаю, що ви інколи користуєтеся ними, але крім побутових всі інші будуть тепер відслідковувати. Вчора відбулася неординарна ситуація, один з ваших одногрупників напав на іншу студентку, що могло призвести до її смерті. Адміністрація Академії не хоче бути винною в тому що десь недогледіла. До речі Норта Берського було відраховано сьогодні вранці, тому не повторюйте його помилок, адже цим тепер ще й зацікавилася стража і буде суд, - сьогоднішні ранок приносить мені все більше і більше неочікуваностей.

Викладач почав пару, а я машинально записувала за ним і поринула в свої думки, щоб зрозуміти чим мені може це обернутися. Відповідь я отримала звідки й не чекала. На мій зошит впав папірець, розгорнувши я прочитала « Я помщуся тобі за Норта, простолюдинко». Підпису і не треба було, те що це написав принц було крестально зрозуміло.