Академія магії: Дуель почуттів
Епілог
Десять років по тому
— Джере, я ж просила не водити Лукаса на магічні бої. Йому ще рано таке дивитися! — Нора лютувала.
— Кохана, ну не бурчи. Яке там рано? Десять років хлопцеві. Вони з Еріком були в захваті від побаченого. Ти, до речі, сама полюбляєш їх дивитися, хіба ні?
— Так, я згодна, це видовищно, але ж вони діти ще геть. — Вона глянула у вікно, крізь яке було видно, як їхній син Лукас грається із сином Ліси та Стефана, Еріком, у магобій на вулиці.
— Ага, і в обох уже рівень дару десять. Ми зі Стефаном одразу зрозуміли, що в нас росте гідна заміна. І не бачу нічого поганого, щоб із дитинства вчити їх азів бойової магії. — Джеральд не розумів переживань дружини, він же все контролює.
— Та все правильно ти кажеш, але…
— Але думай зараз краще про себе й нашу красуню, — Джеральд ніжно погладив животик Нори, який уже добряче випинався.
— Сподіваюся, хоча б доньку ти не тягатимеш на ці бої.
— Сподівайся, — «заспокоїв» дружину Джеральд і поцілував її в носик.
Час від часу в них виникали отакі невеличкі перепалки, адже ідеальні стосунки — то казки. Проте в них було те, чого не забрати. Попри різні життєві обставини, схожість характерів і розбіжність поглядів їх об'єднувало безумовне кохання. Таке, яке буває лише раз на все життя. Таке, яке ніколи не перестає.
#15658 в Любовні романи
#3660 в Любовне фентезі
#2791 в Молодіжна проза
Відредаговано: 26.06.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
