Глава 20

Нора

Я прокинулася вдосвіта. Попри важкий учорашній день, спала погано. Всю ніч снилися чудовиська, і було якесь погане передчуття. Похапцем поснідала й викликала маготаксі до Палацу. Варто подумати про власний магомобіль. Тато давно наполягає, та поки я вчилася в Академії магії, у цьому не було великої потреби. Зараз їздити щодня на маготаксі економічно невигідно.

Я хмикнула про себе. Економічно невигідно. Татове виховання дає свої плоди.

Аж до самих дверей мого кабінету в мене було незрозуміле відчуття тривоги. У кімнаті стало душно. Я підійшла до вікна й відчинила його. Свіже ранкове повітря трохи покращило ситуацію, але однаково було якось не по собі. Я зібралася з думками. Треба піти до Стефана й обговорити ситуацію з викраденнями. Може, знову знадобиться моя допомога.

Я вийшла в коридор. Голова закрутилася, я відчула знайомий лоскіт у сонячному сплетінні. І ось я вже не в Палаці. Знову ніч. Шпиталь. І дуже знайома рудоволоса цілителька. Кетті. Трясця, чого ж ти йдеш сама додому поночі? Невже не знайшлося, кому тебе провести? Раптом перед подругою з'явився вже знайомий мені демон четвертого порядку, накрив дівчину своїм плащем, і вони зникли.

— Норо, що з тобою? Прийди до тями. Відгукнися!

Мене хтось щодуху трусив за плечі. Я розплющила очі, остаточно вийшовши з трансу. Переляканий до чортиків Джеральд. Ну звісно ж. Хто ж ще?

— Перестань мене трясти, Джеральде. Все добре. Просто видіння. Я в нормі.

— Ти… Ти завжди така під час своїх пророцтв? Я, як тебе побачив, подумав, що тебе чимось прокляли. Очі розплющені, але не кліпаєш, ні на що не реагуєш. Вигляд, м'яко кажучи, моторошний.

— Завжди, якщо це раптове видіння.

— Ну, хоча б свідомість не втрачаєш. Менші шанси прикластися головою об щось міцне. Що ти бачила, Норо?

— Кетті. Цієї ночі демон намагатиметься викрасти Кетті. Треба терміново розповісти Стефану. Тільки щоб Ліса не хвилювалася, їй зараз не можна.

— Вона що? — Джеральд демонстративно окреслив руками великий круглий живіт.

— Ага. Тільки не кажи, що це секрет, і ти був не в курсі, — простогнала я.

— Чесно кажучи, я останнім часом був не найкращим другом. Багато відряджень і все таке. Якось не було часу на розмови про особисте, — знітився Джеральд.

— Все ясно, містере «Суперзайнятість». Тоді я спробую додзвонитися до Кетті, а ти йди до Стефана й розкажи йому.

— Добре, міс «командирка», як скажете.

Я не звернула уваги на цю шпильку Джеральда й повернулася до свого кабінету. Як на зло, Кетті не відповідала. Таке часто бувало, коли у подруги було багато пацієнтів. Але сьогодні був особливий випадок. Тож я пішла іншим шляхом і подзвонила принцу Крістіану. Хвала небесам, після того, як він очолив Королівство, у них почали працювати конектори та інша техніка. Взагалі Королівство Пустки ніби ожило. Все мінялося на очах, і на краще. Крістіан і Кетті пробували будувати романтичні стосунки, але швидко зрозуміли, що їм набагато комфортніше бути друзями. Я швидко знайшла в конекторі потрібний контакт і натиснула на виклик.

— Радий тебе чути, Норо. Щось сталося? — принц відповів майже одразу.

— Як ти зрозумів?

Хоча Крістіан був сильним ментальним магом і міг читати думки, на відстані він цього точно робити не міг. Потрібен був зоровий контакт.

— Ти ніколи не телефонуєш просто так.

І справді.

— Чесно кажучи, ти не помиляєшся. Кетті у небезпеці. В мене сьогодні було видіння, що її спробує викрасти демон четвертого порядку цієї ночі. А я ніяк не можу додзвонитися до цієї трудівниці. Можеш забрати її до себе на кілька днів, поки ми тут з усім розберемося?

— Звичайно. Це навіть не обговорюється.

— Напиши мені, коли Кетті буде в безпеці. Або нагадай їй, що є подруги, які за неї хвилюються. І що небезпека більш ніж реальна. Нехай передзвонить мені.

— Домовилися.

— Дякую, Крістіане.

— Та про що мова? Кетті така сама моя подруга, як і твоя. Тобі дякую. На все добре, Норо. Я напишу.

Я попрощалася з принцом і поклала слухавку. Сподіваюся, одну проблему ми вирішили. Але ж є й інші дівчата. Що з ними й де вони зараз? Мороз ішов по шкірі, коли я про це думала. А це поганий знак.

Стукіт у двері відволік мене від непроханих думок. Це був Стефан.

— Норо, як ти тут? Облаштувалася трохи?

— Все добре, дякую за турботу. Розкажи мені краще, що ви там придумали з викраденими дівчатами?

— Організували чергування біля кожного шпиталю в Королівстві. Джеральд вирушить до того, де працює Кетті. Спробують спіймати демона на живця. Один з бійців накине на себе ілюзію Кетті. Сподіваємося, це спрацює.

— А він упорається з демоном четвертого порядку самотужки?

— Повір, Джеральд впорається з ким завгодно. Він профі у своїй справі. За нього можеш і не хвилюватися.

— А я й не за нього, — вмить почервоніла я. — Просто хвилююся за всіх.