Глава 17

Нора

Після того, як мене виписали зі шпиталю, я ніяк не могла викинути з голови Джеральда. Мене розчулило те, що він чергував біля мого ліжка, переживав, турбувався. Та й взагалі, поклавши руку на серце, останнім часом я поводилася з ним більш ніж зухвало, а він терпів усі вибрики, підтримував і оберігав попри все. Може, справді є сенс залишити образи у минулому та спробувати ще раз? Або хоча б спробувати нормально спілкуватися. Для початку, сходити разом на прогулянку, а там час покаже.

Я вже майже наважилася подзвонити хлопцеві. Взяла до рук конектор і навіть знайшла його у списку контактів. Усміхнулася. Підписаний він у мене «Зрадливий козляра». Може, вже час перейменувати його? У кімнату постукала мама.

— Норо, там до тебе Лоресса прийшла. Спустишся вниз чи хай іде до тебе в кімнату?

Я бачила сестру ще до перевороту. Не дуже любила її компанію, але ж не вижену. Це щонайменше неввічливо.

— Зараз спущуся до неї у вітальню. Дякую, мам.

Я швидко перейменувала Джеральда на просто «Стівенсон». А що? Краще, ніж козляра. Натягнула улюблений велюровий спортивний костюм і спустилася до Лоресси.

— Привіт, сестричко, — кинулася обіймати й цілувати мене в щоки дівчина. — Як самопочуття?

— Бувало й краще, але я в нормі. Ти була в Академії під час перевороту?

— О, ні. Хвала небесам, я якраз поїхала з батьками на вихідні у гори. Про те, що відбувалося у столиці, ми дізналися з маговізора. Ти мені краще ось що розкажи. Це правда, що біля тебе усі дні в шпиталі чергував Джеральд Стівенсон?

Я вмить почервоніла.

— З чого ти це взяла? — намагалася я не видати своє збентеження.

— Моя одногрупниця там підробляє після навчання. Казала, що він був злющий як цербер. Нікого до тебе не підпускав і не давав цілителям себе оглянути, аж поки ти не прийшла до тями.

— Ну, наші батьки дружать, мабуть, тому він відчував відповідальність за мене, — спробувала я з'їхати з теми.

— Отже, це правда, що він був там. Очманіти! Тільки ти, Норо, не будуй ілюзій. Це ж Джеральд. У нього сьогодні одна, завтра — інша.

— Я в курсі, дякую, що нагадала, — крізь зуби процідила я.

І навіщо взагалі ця Лоресса приперлася? Псувати мені настрій?

— Немає за що. Я ж твоя сестра, хочу як краще. Ось буквально вчора Джер тусив у Роялті-клабі з якоюсь рудоволосою кралею. Не хочу, щоб ти собі напридумувала невідомо що, а потім страждала.

Серце впало в п'яти після її слів.

— Ти… Ти впевнена?

— Авжеж! Особисто бачила, як він її затискав біля входу, а потім поволік у VIP-кабінку. Вони там абсолютно точно не книжки читали, — підморгнула вона мені.

Яка ж я дурепа. Знову майже втрапила на гачок Джеральда. Сама собі придумала те, чого немає і бути не може. Я спробувала зібратися й не показати, що ця новина вибила мені землю з-під ніг.

— Мені однаково, Лорессо. Те, що Джеральд бабій, ні для кого не секрет. Нас з ним нічого не пов'язує і ніколи не буде пов'язувати.

— Рада, що ти вмієш робити правильні висновки, — Лоресса широко усміхнулася, і це було так фальшиво. — Ну що ж, я, мабуть, піду. Тобі ще треба відпочивати, бо ти маєш, м'яко кажучи, поганий вигляд. Синці під очима, на голові невідомо що. Поправляйся, Норо. Чекаю тебе в Академії сповненою сил.

От стерво! Могла б і промовчати. Теж мені сестра називається! Змія найсправжнісінька. Сама знаю, що не в найкращій формі.

— Бувай, сестричко, дякую, що провідала, — видавила я з себе усмішку.

Повернувшись у кімнату, я одразу хотіла перейменувати Стівенсона назад у зрадливого козляру, але передумала. Велика честь — так емоційно реагувати на його розгульний спосіб життя. Врешті-решт, ми ж не разом зараз, і він не мусить жити ченцем. Але він, очевидно, діє на мене як наркотик. Так далі тривати не може. Я ризикую знову наступити на ті ж самі граблі. Треба звести наші контакти до мінімуму, бо я ніколи не зможу його забути.

Як на зло, наступні дні Джеральд обривав мій конектор. Телефонував кілька разів на день, безперестанку писав повідомлення. Я ледве стрималася, щоб не взяти трубку та не полетіти до нього щодуху. Так хотілося наплювати на розум і віддатися почуттям. Я давно його не бачила. Я скучила.

А потім подзвонив Стефан і сказав, що Ліса прийшла до тями. Ми з Кетті одразу помчали до неї у шпиталь. Я знала, що сьогодні у подруги буде особливий день. Адже в мене знову було видіння.

Я вже не втрачаю свідомість, коли вони приходять, просто на певний час ніби впадаю в транс. Тричі на тиждень я зустрічаюся з верховною провидицею Королівства Ельвірою Найт, і вона вчить мене, як контролювати мій дар. Провидиця сама прийшла до нашого дому. Сказала, що їй було видіння, у якому я стала її наступницею. Отже, питання, хто допоможе мені опанувати нові здібності, відпало.

Вона мені розказала, що мій дар надзвичайно сильний, і скоро я зможу бачити майбутнє будь-кого, якщо захочу. Для цього буде достатньо доторкнутися до людини. Деякі видіння, найважливіші як для мене особисто, так і для близьких мені людей, чи навіть усього королівства, приходитимуть самі собою. Єдине, що залишається завжди закритим для провидиці — власне майбутнє. Можуть бути певні підказки у видіннях про інших людей. Але жодної конкретики. Несправедливо, але що вдієш.