Я прокинулася рано, коли сонце ще тільки торкалося краю вікна. У повітрі відчувалася свіжість. Я кілька хвилин просто лежала з закритими очима і слухала, як тихо цокає годинник. Мої сусідки ще сплять.
Я повільно підвелася і пішла у ванну кімнату. Заглянувши у зеркало я посміхнулася сама собі, але коли згадала, що зробила уночі посмішка зникла.
Я ще досі не можу зрозуміти, як я могла таке вчинити.
"Надіюся, що я більше нічого такого не зроблю"— прошепотіла я дивлячись на себе у зеркало.
Я відкрутила кран і підставила долоні під струмінь води. Вона була холодною, майже крижаною, але я навмисно не змінювала температуру — мені хотілося відчути цей різкий контраст, щоб остаточно прокинутися. Краплі стікали по обличчю, змішуючись із залишками ночі.
Після цього я відкрила душ і зайшла під теплу воду. Потік упав на плечі і на мить стало легше— тепло ніби розтоплювало напругу і ... сором.
Мені соромно особливо перед Джейном я впевнена перед тим, як мене вивели він мене побачив, як і більшість вампірів які там були.
Я продовжую стояти під теплою водою.
—Просто забудь— прошепотіла я.
Коли я вийшла, світло з вікна вже було яскравішим, а в коридорі почулися кроки — хтось із дівчат прокинувся. Я швидко загорнулася в рушник, вдихнула глибше й змусила себе спокійно вдягтися. Я розумію, що не зробила чогось жахливого, але напруга все рівно є.