8 Розділ. Аврора

Сьогодні день був поганим на лекціях були складні теми, і я нічого не зрозуміла. В ще з голови не виходить Джейн...

Я  передчувала, що пошкодую, якщо піду на цю вечірку, але навіть уявити не могла, що все виявиться настільки жахливо: замість відпочинку й веселощів це перетворилося на справжнє катування, яке виснажує і фізично, і морально. Минув тиждень, але я досі відчуваю неприємний осад. Усі ті розмови, сміх, шум і нескінченні обличчя змішалися в один важкий клубок, який не відпускає мене навіть зараз. Я сиджу у своїй кімнаті й думаю: навіщо було йти, якщо серце від самого початку підказувало мені залишитися вдома?

Ще й досі караю себе за свою наївність. Якби не Джейн, я навіть не хочу уявляти, чим міг закінчитися той вечір. Він врятував мене від найстрашнішого — від приниження й болю, які залишають шрами на все життя. І хоча з того часу минув тиждень, я все ще здригаюся від думки, наскільки близько я була до прірви.

Сьогодні ввечері, коли стемніє, я вирішила вийти в знову його побачити. Не знаю, чи це правильно, але відчуваю, що мушу. Можливо, він уже мене не пам'ятає...Та все одно моє серце б'ється швидше від самої думки про зустріч. Я не можу пояснити чому так можливо я закохалася, але я не хочу про це даже думати.

Опівночі коли мої сусідки заснули і повністю стемніло я вийшла з кімнати, попрямувала в головний коридор. Цей коридор об'єднує всі гуртожитки і саму академію. Він утворюється з чотирьох коридорів.

Іду одним із чотирьох коридорів гуртожитку й заходжу у головний. У повітрі витає запах старих стін і пилу. Я чую голоси та приглушений сміх — це вампіри, вони зібралися у їдальні. Їхні розмови лунають глухо, наче шепіт, який котиться від стін до стін, і мені стає неспокійно, але цікавість бере гору, і я прискорюю крок.

Я непомітно і дуже тихо заходжу в їдальню, але це не допомогло всі вампіри обернулися і дивилися на мене. По їх обличчях можна зрозуміти,що вони думають: що це створіння тут забуло уночі? Вона напевно дурна.

Я швидко дивлюся на всю їдальню і помічаю його...

Але не встигла я зробити і уроку, як мене вивели і прочитали велику лекцію про поведінку:

—Ви взагалі чим думали? Ви ж знаєте правила, що не можна магам і перевертням виходити уночі?!—Це каже головна з магів яка відповідає за нашу  расу в академії,  її звати Ольга Володимирівна. Вона зла і це не добре.

—Пробачте такого більше не повториться. Обіцяю—Я іду з нею до гуртожитку магів.

—Якщо таке ще раз повториться у тебе будуть проблеми. Ти це знаєш — вона пішла не озираючись