3 Розділ. Аврора

Я прокидаюся в якомусь ліжку. Ще ніч. Голова страшенно болить. Розглядаю кімнату й помічаю його... Джейн. Він стоїть, дивлячись на мене холодним погляд.

Я дивлюся на себе - я одягнена. Різко підводжуся з ліжка й одразу про це шкодую. Гострий біль пронизує все тіло, ноги стають ватними, і я не можу втриматися. Я й не помітила, як Джейн підхопив мене, не давши впасти.

Я піднімаю на нього голову й тихо кажу:

-Дякую. Що трапилось? Що я тут роблю? Що це за кімната?

Він посміхається своєю холодною посмішкою. Я завжди вважала, що ця посмішка - посмішка диявола.

Я відступаю й сідаю на ліжко. Джейн неквапливо промовляє своїм крижаним голосом:

-Думаю, ти й сама розумієш. У мене лише одне питання:  ти що, не знаєш, що існує зілля, яке діє і на вампірів, і на магів, але не діє на вампірів?

Я мовчу. Я знала про таке зілля, але їх дуже мало, і я аж ніяк не очікувала, що зі мною трапиться таке.

-Знаю ...Я просто не очікувала цього.-  прошепотіла я,  підводячись і прямуючи до виходу.

Джейн схопив мене за руку, не даючи піти.

-Як тебе звати? Ти маг?

Я здивовано глянула на холодне обличчя Джейна.

-Яка різниця?- не розуміла я, навіщо йому моє ім'я. Адже він - Джейн наймогутніший вампір.

Він холодно промовив відпускаючи мою руку:

-Я хочу знати ім'я тієї, кого врятував.

Він відійшов убік. Я нерішуче відповіла:

-Аврора. Я маг.

І швидко вибігла з кімнати. 

Вечірка ще тривала, та мені було байдуже. Я залишила її й попрямувала до гуртожитку. Довгі, темні коридор оточували мене, поки я крок за кроком ішла до своєї кімнати.

Зайшовши всередину, я відразу кинулася на ліжко і втупилася у вікно. 

Я зрозуміла: більше ніколи не піду на вечірки. Мені не потрібні такі "пригоди". Завтра заняття, і треба готуватися, але сил і бажання немає. Я просто заплющую очі і засинаю.