Пролог

Аврора 

Дощ не стихає. Я стою біля вікна в коридорі акаденії. Перевертні й маги метушаться довкола. Вампірів немає тому що зараз день. І я рада. Особливо, що не бачу Джейна. Коли дивлюся на нього, в мені з'являється відчуття страху і ще  чогось... Чого я не розумію. Але це лякає сильніше, ніж він сам.

Я йду на заняття і бачу Настя.  Вона теж маг,  моя найкраща подруга. Краще сказати - єдина. У цій великій академії я змогла подружитися тільки з нею.

-Настя, привіт. Я тебе цілий день не бачила. Де ти була? На заняттях ти не прийшла.

Настя мені посміхнулася. Вона як завжди прекрасна. Довге біле волосся спадає до талії. Зелені очі дивляться прямо на мене. Іноді я ловлю себе на думці, що дуже хотіла би бути як вона.

-Не хвилюйся, Аврора. Я була дуже важливому місці.

-І це місце важливіше за заняття? Цікаво, яке ж?

Вона хитро посміхається і підморгує.

-У своїй кімнаті. Сусідки пішли на навчання, а я лежала в улюбленій піжамі й спала.

Я засміялася. Вона завжди така.

-Настя, ти серйозно? Добре я зрозуміла. Пішли, у нас ще останнє заняття - історія магії.

Ми сіли на свої місця. Заняття почалося, але я майже нічого не чула, бо думала про нього...

-Аврора, ти чуєш? Аврора?

Я глянула на Настю.

-Пробач задумалася. Що?

-Увечеря буде вечірка. Ми ж підемо. Там будуть вампіри...

Вона хитро посміхається. Я й не здивувалася. Вона обожнює вампірів.

-Підемо. - кажу я

І тут же злюсь на себе через цю згоду. Відчуваю, що ця вечірка змінить моє життя кардинально. Я боюсь. Але шляху назад немає.