1 глава. Початок нового життя

       «Чим дивнішим нам здається сон, тим                                                                                  глибший сенс він несе» Зигмунд Фрейд.

Лукаш спав в себе в ліжку. Йому снився сон, дуже дивний сон. Він стояв в якомусь темному лісі, йшов дощ. Нікого більше у сні не було. І тут, просто з нізвідки з’явилася величезна будівля, яка була схожа одночасно і на замок і на школу. Лукаш почав підходити до цієї будівлі. Коли він майже підійшов до дверей, вони відкрилися. Потім з’явилося дуже яскраве світло і чийсь грубий чоловічий голос сказав

– Вітаю вас Лукаш Ковальський.

Він прокинувся.

Хлопець прокинувся від дратівливої мелодії яка виходила з його телефону. Висунувши руку з під ковдри він вимкнув  будильник. Лукаш подивися на час, було вже 07:15, а перший урок починався о 08:05. Він швидко вистрибнув з ліжка і почав бігти у ванну кімнату. У ванній він почав вмиватися, коли він це робив він дивився у дзеркало. З нього на нього дивився 12 річний хлопець, з темно коричневим волоссям і гострим носом. В нього були блакитні очі з мішками під ними, на обличчі було помітне ластовиння. Лукаш був одягнутий у білу футболку на 2 розміри більшу ніж його та картаті спальні штани. Коли він дочистив зуби він пішов на кухню. Вдома вже нікого не було, батьки пішли на роботу. Він дістав з холодильника гречку та курячу котлету, які вже були на тарілці, і поставив їх у мікрохвильову піч. Коли їжа розігрілась він її дістав і почав швидко їсти. Коли він вже її доїв він побажав у свою кімнату одягатися. Він одягнув білу сорочку і чорні штани, поверх сорочки він ще одягнув синій піджак. Це була шкільна форма, яку Лукаш не дуже хотів носити. Він розумів що це вимоги школи, але чому хтось ходить в школу в чомусь яскравому і різноколірному, а він має ходити в цьому лайні. Після цього він взяв рюкзак і відправився в школу.

Після 6 годин мук в школі Лукаш повернувся до дому. Коли він підходив до дверей до своєї квартири він помітив що на килимку біля них лежить якийсь папірець. Взявши його в руки Лукаш зрозумів що це лист, який був адресований йому. Він почав читати його.

«- Пане Лукаш Ковальський, ви були прийняті в академію для неповнолітніх осіб з надприродними здібностями «Академія Лелека», просимо вас завтра ввечері, а саме 30 вересня бути у вас на дворі, вас забере наш особистий водій.

З повагою директор Лелелюк Р.І.»

Лукаш був дуже здивований, але спочатку не придав цьому уваги, думаючи що це якийсь жарт. І тому він поклав цей лист собі в кишеню і зайшов у квартиру.

Вже під вечір, коли його батьки повернулися з роботи хлопець вирішив показати цей лист батькам. Вони сиділи на дивані у вітальні відпочиваючи після робити та дивились якесь токшоу по телевізору. Лукаш підійшов і сів між ними.

- Коли я сьогодні повертався зі школи, під дверима було це – сказав він дістаючи  лист з кишені. Потім він вручив його мамі.

-Co tam jest napisane, kochanie? (Що там написано, люба?) – сказав його тато польською мовою повернувши голову на маму Лукаша.

- Тут написано що нашого Лукаша зарахували до якоїсь Академії Лелека для дітей з надприродними здібностями – відповіла мама трохи сміючись.

- ahahaha, więc to pewnie jakiś żart twoich kolegów z klasy lub znajomych, Lukash, nie martw się, nigdzie się nie wybierasz, ahah (ха-ха-ха, то це, мабуть, якийсь жарт твоїх однокласників чи друзів, Лукаш, не хвилюйся, ти нікуди не поїдеш, ха-ха). – вже сказав тато Лукаша дивлячись на нього. Хлопець важко видихнув і пішов у свою кімнату. Його не покидало відчуття того що цей лист щось значить, і що це не жарт від друзів чи однокласників. Правду кажучи, у Лукаша і не було справжніх друзів. Так що кому це треба робити. Но він і не міг пригадати що в нього є якісь надприродні здібності.

В ночі Лукаш довго не міг заснути, він досі думав про цей лист. Але згодом він заснув. Йому снився сон. У цьому сні Лукаш їхав у якісь чорні ретро машині водія він не бачив. Потім машина доїхала до місця призначення, це була та сама будівля яка йому снилася вчора. Тільки тепер на вулиці був день і світило сонце. А біля цієї будівлі стояли діти. Вони були приблизно такого ж віку як Лукаш. Їх було близько 15, кожен з них був різний. Найбільше Лукашу запам’ятались дівчинка з довгим чорним волоссям, в чорному платті поверх якого був одягнутий такий же чорний корсет, і руді близнюки хлопчик і дівчинка. Коли він вийшов з машини йому хтось приніс валізу і він встав біля цих дітей. Потім хтось відкрив двері, і діти туди зайшли. А потім він прокинувся. На цей раз він прокинувся не від будильника, а від того що хтось стукав йому у вікно. Звичайно що Лукаш злякався, тому що він жив на 4 поверсі. Він сів на край ліжка та окутався в ковдру. Дуже сонно він встав і повільно підійшов до вікна. На вулиці було темно і він майже нічого не бачив. Але коли він придивлявся  він побачив великого птаха. То була білий лелека. Лукаш добре розбирався в птахах і тому зразу зрозумів хто це. Він трохи заспокоївся, тому що думав що то якийсь маніяк прийшов за ним. Але в тій лелеці щось було не так. Очі. Очі в неї були як людські, блакитні. І дивилися вони саме на Лукаша. Таке відчуття було що птах хоче щось сказати йому. Лелека знову постукав по вікну, трохи покрутився, і потім нарешті полетів. Лукаш думав чи то йому здалося, чи то реально лелека прилетіла в самий Київ. Лукаш знову сів на ліжко.

"А що якщо це якийсь знак?" – подумав Лукаш. А потім до нього дійшло. Назва тієї академії Лелека, і до нього прилетіла лелека. Але ж Лукаш не знав, чи то точно була Лелека, чи то йому здалося. І тому він знову ліг спати з цими думками.

На ранок він знову прокинувся від будильника. Виключивши його він пішов вмиватися. Коли він вже зібрався виходити він згадав той самий лист, і той дивний сон. Але ж то просто сон, і тому він відправився в школу.