Розділ 21

Феліція

Повернувшись у Велланію, Феліція разом із Фірніетом та своїми родичами відразу ж попрямувала до палацу Імператора. Архімагеса Тіррена залишилася вдома у Фірніета, оскільки вона ще була їм потрібна. Тільки-но опинившись знову у Велланії, дідусь Ернест попросив забути всіх про своє земне ім'я. Тепер він знову став Еріваном. Його син Еммануїл, недовго думаючи, погодився змінити ім'я на Емівана, на честь свого прадіда. Решта Сатірових змінювати імена не захотіли.

Опинившись у Делавії, столиці Велланії, дідусь Еріван зупинився просто посеред площі, щасливо усміхаючись. Його не бентежив ні мороз, ні сніг, що летів в обличчя, він був удома. Нарешті вдома.

— Рідні місця… — старий ледь не плакав, дивлячись на знайомий палац Імператора попереду. — Ох, я навіть не думав, що так за ними скучив… Скільки ж років я тут не був!

— Ти народився в цьому місті, Ері? — спитала бабуся Софія.

— Ні, Софійко, я народився на Сутінковому острові, у місті Тімакі, острів розташований у західній частині Велланії. А це Делавія — столиця усієї Велланійської імперії.

Опинившись у палаці, всі, крім діда Ерівана, захоплено заохали. Ніхто із Сатірових раніше не був у справжньому палаці, а тим більше у палаці магічного світу.

— Як тут гарно! — тихо прошепотіла Емілія, старша з онучок Ерівана.

— Так чарівно! — вторила їй молодша, Ельвіра.

— Дідусю Ері, ти раніше бував тут? — спитала Емілія.

— Лише один раз, коли був зовсім маленьким. Я погано пам'ятаю палац. Столиця сильніше викарбувалась у моїй пам'яті, і моє рідне місто Тімакі.

— А там теж гарно, дідусю? — продовжувала допитуватися Емілія.

— Дуже! Там ще краще. На Сутінковому острові багато лісів, але це цивілізоване місце. Там є особливе село, Тоан, де люди служать природі і мають особливу магію. Мій дід Еміван за допомогою головної жриці того села зробив сплячою силу поглинання, яка передавалась у нашому роді з покоління в покоління. Тепер Імператор нам поверне цю магію. Раніше вона вважалася забороненою, але, схоже, наша Феліція зуміла змінити ставлення до неї.

— Що, і в нас теж з'явиться магічна сила? — 14-річна Ельвіра ледь не пищала від захвату.

— Звісно, люба. У нас всіх вона з'явиться.

— А що вона собою являє? Як працює?

— Сила поглинання, звісно, ​​поглинає чужу магію, викачує з іншого мага його енергію.

— Життя? — злякалася Ельвіра.

— Ні, не життя, лише магію. Але якщо в людини викачати майже весь її запас магії, то вона не зможе відбивати атаки, магічно, звичайно ж, а не фізично, а якщо забрати абсолютно всю енергію, то так, людина загине. Проблема в тому, що чим більше поглинаєш чужу магію, тим складніше зупинитися. Тому сила поглинання вважалася забороненою. Але, мені здається, що треба вчитися нею керувати. Можливо, ми зможемо змінити ставлення людей до цього дару.

За розмовами Сатірови не помітили, як опинилися в тронному залі, де на них уже чекав Імператор, королева Теджія та її чоловік Релліван II, попередній Імператор. Зараз він рідко виходив у люди, так як останні кілька років відчував проблеми зі здоров'ям, але Сатірових все ж таки вшанував своєю присутністю.

— Еріван Сетірам із сім'єю прибув з Землі назад у Велланію, щоб допомогти їй, Ваша Величносте! — зробивши крок уперед, дідусь Еріван вклонився від усієї родини.

— Я пам'ятаю вас, Еріване, — Релліван II широко усміхнувся. — Ви тоді були дитиною, а я підлітком, коли ви востаннє відвідували Велланію.

— Так, я також пам'ятаю вас, Ваша Високосте. І вас, королево Теджіє, — старий вклонився королеві. — Радий, що ви так і лишилися разом. Я сам погано пам'ятав вашу історію, але мама мені часто її переказувала і я мріяв, що колись теж зустріну жінку, заради якої гори зверну. Так і сталося, зустрів. Це моя дружина Софія, — він обійняв за талію свою стареньку. — І, схоже, вона в захваті, що вийшла заміж за принца.

— До речі, про принців, — Релліван усміхнувся. — Ми вже повідомили вашим родичам Сетірамам, що ви повертаєтеся. Вони з радістю приймуть вас до своєї родини, а поки ви тут, то можете пожити у палаці. Документи ми вам підготуємо найближчими днями, тільки свої імена повідомте. Трохи згодом ми проведемо ритуал повернення сили поглинання, а потім кожен з вас отримає додаткову магію та запас енергії.

Емілія з Ельвірою мало не запищали від захвату: вони житимуть у палаці, у них будуть магічні здібності і не одні! Але дівчата вже були досить дорослими, щоб розуміти: верещати у палаці Імператора неприйнятно. Тому вони мовчки стиснули одна одній руки і переглянулися щасливими поглядами.

Поки одні слуги Імператора переносили до палацу речі Сатірових, залишені вдома у Фірніета, інші допомагали облаштуватись колишнім земним жителям у їхніх кімнатах, Феліція, Фірніет, Імператор, його мати Теджія і дідусь Еріван влаштували невеличку нараду в кабінеті Імператора. Король Релліван не став до них приєднуватися, він пішов відпочивати.

— Ви ж не плануєте відправити всіх моїх рідних до Обителі боротися з Повелителями, Ваша Величносте? — старий виглядав дуже занепокоєним. Він і сам уже забув, як користуватися магією, а його син та онучки взагалі не знали, як вона працює.

— Гадаю, що від ваших онучок користі там не буде. Вони ще діти, а ми не створюємо армії з дітей. А ось вашому синові доведеться піти. Завтра до Делавії прибуде король Евікур із батьком та зі своїми старшими дітьми, навіть його 20-річна дочка визвалася допомагати. Евікур допоможе вам згадати, як керувати магією та навчить вашого сина. Нам потрібно багато магів із силою поглинання, чим більше, тим краще.

— Але ж Повелителі напевне нас атакуватимуть…

— Вас захистять. Там є ваші прибічники без сили поглинання. Вони будуть вашим щитом. Вони вже мертві, так що переживати нема про що. Повірте, Еріване, ми все продумали.

— Що ж, якщо ви впевнені, Ваша Величносте, то я не смію суперечити… Але я маю інше питання.