Розділ 14.4

Рано-вранці Феліцію з Фірніетом розбудила юна дівчина. Вона принесла їм сніданок і повідомила, що матінка Сована чекає на них у великій залі. Нашвидкуруч поснідавши, вони пішли до головної жриці. Вона саме розкладала на столі ритуальні предмети. Феліція окинула поглядом кімнату: вона справді не дарма називалася великою залою — приміщення було досить просторе, але при цьому дуже затишне. Тут, як і в інших кімнатах, домінувало дерево: різьблені меблі, підлога, стіни і навіть стеля — все було дерев'яне. Тільки камін на протилежній стіні був викладений із каменю. Затишку кімнаті також додавали рослини у горщиках, підвішені до стелі сушені трави та запалені свічки. Світла з вузьких склепінчастих вікон у готичному стилі було недостатньо через ранній час. Оглянувши кімнату, Феліція усміхнулася: їй завжди подобалося оздоблення деревом, але її бентежило, що для такого гарного інтер'єру треба знищити сотні дерев. Невже місцевим не шкода природи? Їй здавалося, що в Тоані її шанують.

— Ви готові? Мені знадобиться ваша допомога,— почувши, що вони ввійшли, Сована підвела голову.

— Що потрібно робити? — Фірніет охоче підійшов до головної жриці. Феліція ж у нерішучості завмерла біля дверей. Вона не уявляла, чим може допомогти.

— Для ритуалу потрібен великий запас магічної енергії. Було б непогано, якби ви поділилися.

— Звичайно, без питань, — погодився Фірніет.

— А від вас, — Сована підійшла до Феліції і, взявши її за руку, підвела до столу, — мені потрібна крапля крові та невелика частинка магії.

Феліція вперше зіткнулася з магією, де використовувалась кров. Нахмурившись, вона спитала у Совани:

— А моя кров навіщо потрібна?

— Ви з роду Сетірамів, мені потрібна кров та магічна енергія, щоб знати, до чого прив'язуватись. Кров — досить частий інгредієнт у магії.

— Я новачок у цій справі, — Феліція знизала плечима. — Жодного разу не стикалася з таким.

Фірніет підійшов до Феліції і обійняв її за плечі, бажаючи підбадьорити.

— Ми ж готували зілля, щоб перевірити твою приналежність до роду Сетірамів. Тільки замість крові використовували волосся. Воно аналогічне.

— Я навіть не подумала, — Феліція почувала себе збентеженою.

— Нічого, — заспокоїв її Фірніет. — Скоро ти добре розбиратимешся в зіллях.

— Я готова, — зітхнула Феліція і, глибоко вдихнувши, простягла руку Совані. Вона змалку боялася здавати кров.

Сована вколола палець Феліції гострим ритуальним кинджалом. Замружившись, Феліція очікувала відчути біль, але його не було, тільки легкий дотик, наче її шкіри торкнулися гілкою, а не ножем.

— Не бійтеся, ніж зачарований — він не завдає болю, — пояснила Сована, видавивши кілька крапель крові в посудину. Вона щось шепнула над раною і та миттю затяглася, наче й не протикали палець ножем. — Тепер мені потрібна частка вашої магії. Протягніть обидві руки.

Феліція простягла руки до Совани, але тут її відвідала несподівана думка.

— А ви можете вилучити мою магію? Адже вона прив'язана до мене.

— До тебе прив'язані твої здібності, але не магічний запас. Я беру саме його. На магічному запасі кожного мага залишається слід його особливої магії. Вона і використовується для особистих заклинань і ритуалів.

Феліція розуміючи кивнула. Їй подобалося, як Сована пояснює: без невдоволення, спокійно та доступно. Ця жінка вселяла їй довіру. Вклавши свої руки в долоні Совани, Феліція дозволила їй витягти трохи своєї магії. Отримавши бажане, Сована запропонувала Феліції сісти і покликала до себе Фірніета. Разом вони розпочали ритуал. Феліція зачаровано спостерігала, як Сована хаотично водить руками над посудиною, а з її рук ллється перлинно-біле світло — прекрасний танець магії. Головна жриця немов плела зі світла мереживо, створюючи щось особливе. Нарешті вона дістала з посудини блідо-блакитний кристал і простягла його Феліції.

— Уся спляча сила поглинання тут. Передайте кристал Повелителям, гадаю, вони самі знають, як її витягти. Але якщо раптом передумаєте, — Сована уважно зазирнула у вічі Феліції, ніби цим поглядом хотіла змусити дівчину змінити своє рішення, — просто розбийте кристал і сили повернуться назад до Сетірамів. Щоправда, вже пробуджені.

— Дякую, Совано, — подякувавши головній жриці, Феліція забрала кристал і сховала його в сумці.

— Коли все закінчиться, приходьте до мене у гості. Розкажете подробиці. Добре?

— Звичайно, — відповів Фірніет. — Ми з радістю відвідаємо вас. А тепер нам час. Ще раз дякуємо за допомогу.

Фірніет узяв Феліцію за руку і, забравши свої речі з кімнати, вони покинули селище Тоан.

— Мені здавалося, що тоанці мають бути близькими до природи, а вони стільки дерев зрубали для будівництва будинків, — зауважила Феліція, щойно вони відійшли від воріт села.

— Вони мають особливу магію, яка вирощує величезні дерева так само швидко, як ми вирощуємо на грядках помідори, — пояснив Фірніет. — Тоанці не такі, як решта мешканців Велланії. Я дуже радий, що Сована запросила нас. Можливо, вона навіть чомусь нас навчить.

— Вона не схвалює передачу сили поглинання Повелителям. Вона так красномовно дивилася мені у вічі, передаючи кристал, ніби не хотіла його віддавати.

— Я помітив, — кивнув Фірніет, зупиняючись біля порталу. — Тому ми зараз вирушимо прямісінько до імператорського палацу. Нам потрібна допомога.

— Ти хочеш усе розповісти Імператору? І про його сестру також?

— Не так Імператору, як його матері. Її Величність Теджія — головна архімагеса Велланії, якщо хтось і розбереться в нашому питанні, то тільки вона. Я хочу переконатися, що ми не робимо фатальну помилку, йдучи на угоду з Повелителями.

— Тоді до палацу!

Усміхнувшись, Феліція простягла руку Фірніету і портал їх забрав геть із засніженого лісу Сутінкового острова.