Розділ 7.3

— Гей, Фел, прокинься! — Майренн трясла подругу за плече. Феліція тільки щось пробурчала у відповідь і повернулася на інший бік. — Ми пропустимо сніданок! Вставай!

Нарешті, Феліція розплющила очі.

— У нас 15 хвилин залишилося!

— Що? — Феліція глянула на годинник: справді, за 15 хвилин починалася перша пара. Вона тут же різко сіла на ліжку. — Чому ти мене раніше не розбудила, Майренн?

— Пожаліла тебе. Ти так солодко спала. Біжимо! Нам потрібно хоча б каву в себе влити до початку занять.

Вони з'явилися в кафе, коли працівники вже почали прибирати залишки їжі і ледве встигли взяти собі омлет та чашку кави. Дехто зі студентів ще сидів за столиками, але всі вже доїдали та збиралися на пари. Викладачів у кафе не було. Наспіх поївши, подруги поспішили в аудиторію, де ось-ось мала розпочатися лекція з «Астральних планів», де їм розповідали про астральні світи, їх створення, правила подорожі ними. Предмет Феліції подобався, але неможливо спокійно сидіти на лекціях, коли тебе терзає стільки думок.

— Обитель неупокоєнних є особливим астральним планом, який хоч і створений був темною магією, але приймає як темних, так і світлих, — на подив Феліції викладач торкнувся на сьогоднішній лекції теми, що хвилювала її. Феліція села рівніше та уважно слухала, що розповідає викладач. У неї навіть сонливість пройшла. — Обитель — неоднозначне місце та предмет давніх суперечок магів. Деякі вважають, що світлим магам не пристає там перебувати і якщо вони перемістилися туди випадково, слід тут же вирушити до Колиски, інші ж вважають, що там можуть знаходитися будь-які маги, адже Обитель їх не змінює, просто дає додатковий час життя. Якщо, звісно, перебування у Обителі можна вважати життям. Так, Ізбел?

Феліція повернулася у бік неприємної їй одногрупниці — та підняла руку, бажаючи щось запитати. Напевно, знову про щось пов'язане з темною магією. У цьому вся Ізбел.

— Магу Оморане, а чому деякі маги проти того, щоб до Обителі переміщалися світлі? Хіба туди попадають за допомогою темної магії?

— Ні, Ізбел, — похитав головою маг Оморан Моані. — До Обителі потрапляють за допомогою тієї магії, якою маг користується за життя. Просто сама Обитель має темне походження та її фізичне місцезнаходження пов'язане з Етіренією. Будь-який астральний план має свою початкову точку входу у фізичному світі — у місці, де його створили. Але потрапити туди можна із будь-якого місця. Проте початкова точка входу має велику силу, крізь неї простіше проходити.

— Але ж з Обителі неможливо вибратися! — вигукнула Ізбел. Феліція тільки хмикнула: треба ж, Ізбел хоч щось знала. — Туди можна лише увійти.

— Тихіше, Ізбел, — маг Оморан говорив тихо, спокійно, він взагалі відрізнявся гарною витримкою і ніколи не кричав на студентів. — Про все по порядку. Спочатку я поясню, чому деякі маги вважають Обитель невідповідним місцем для світлих. Вся справа в тому, що Обитель виникла за допомогою дій усім вам відомої першої темної магеси Ерти Етірель. Створюючи розломи, щоб відокремити Етіренію від материкової Велланії, вона випадково створила астральний план під Першим розломом, який згодом і розвинувся до Обителі неупокоєнних. Ходили чутки, що вона запустила туди якихось демонів із паралельного виміру і вони перетворили звичайний астральний план на могутнє місце — подобу життя для померлих.

— Є теорія, що Ерта Етірель створила Обитель невипадково, — несподівано перебила викладача Сіммада. Вона була не з тих, хто любить відповідати на заняттях, завжди сиділа тихіше за мишку, а тут подала голос, навіть не піднявши руки. — Жителі Сутінкового острова завжди схилялися до того, що Ерта створила Обитель свідомо, щоб потім продовжити в ній своє життя. Вона не хотіла вмирати, вона мріяла про вічне життя, але іншого способу подовжити своє життя не змогла знайти.

— Це цікава теорія, Сіммадо, — літній викладач посміхнувся. Він навіть не посварив свою студентку за те, що вона його перебила. — Тільки офіційного підтвердження їй немає.

— А хіба є офіційне підтвердження вашій? — заперечила Сіммада. Феліція, втім, як і решта студентів, дивилися на неї з подивом. Виявляється, Сіммада може вести дискусію і має глибокі знання. — Ніхто не знає точно, як виникла Обитель неупокоєнних, але чомусь вважають за краще вірити у її випадкове виникнення. Чому? Хіба це правильно?

— Ви ставите добрі запитання, Сіммадо, розумні, — похвалив студентку маг Оморан. Він заохочував живий ум, а не вимагав сліпо заучувати та визнавати виключно офіційні теорії, чим викликав симпатії у студентів. — Так, неправильно вірити в неперевірені теорії, треба завжди сумніватися, якщо привід для сумніву є. Просто більшість магів вирішило, що випадкове виникнення Обителі більш логічне, тому й зробили саме цю теорію офіційною.

У голові Феліції почали повільно обертатися коліщатка і все поступово вставало на свої місця. Її осяяло неймовірною здогадкою: та ж світлі маги просто бояться! Вони розуміють, що темні набагато сильніші, але їм страшно це визнати, а ще вони не хочуть залякувати свій народ, тому згодовують йому більш невинні теорії. Людям важко жити в постійному страху і поки їм не загрожує небезпека, нічого додатково їх залякувати.