Розділ 5.2

Ввечері Феліція трохи позаймалася в бібліотеці, їй усе ще треба було отримати більше знань про магію, щоб бути нарівні з іншими студентами. Вона засиділася за підручниками допізна і вийшла з бібліотеки, коли вже перевалило за північ. Бібліотекарка дозволила їй залишатися, скільки потрібно. Вона поважала студентів, які прагнули знань. Позіхаючи і хитаючись від втоми, Феліція пішла вниз — у кімнати Фірніета. За той недовгий час, що тривали їхні стосунки, Феліція встигла звикнути засипати поряд із коханим. Він ще не лягав, досліджував свої книжки. Феліція помітила, що вони стосувалися порталів.

— Шукаєш спосіб потрапити до Обителі неупокоєнних? — спитала Феліція, позіхаючи на весь рот. Їй хотілося якнайшвидше забратися в ліжко і забутися в рятівних обіймах сну та Фірніета. Але коханий спати не поспішав.

— Переглядаю, може, знайду щось.

— Але ж ми можемо знайти спосіб у лабораторії Валідани. Навіщо ти дарма час витрачаєш?

— А можемо не знайти. Мені все одно не було чим зайнятися ввечері. Після того нападу в Ліданії аптекар мені більше не давав замовлень. Мабуть, думає, що я на нього образився і більше не хочу співпрацювати. Треба буде зайти до нього на шляху до порталу. А то я не можу без діла сидіти.

Феліція посміхнулася і, піднявшись на носочки, поцілувала Фірніета у куточок губ.

— Ходімо краще спати.

— Гаразд, вмовила. Тільки вранці встань раніше. Ще не вистачало, щоб хтось помітив, що з моїх кімнат зранку студентка виходить.

Феліція знову не могла всидіти на заняттях: слухала одним вухом, відволікалася і ніяк не могла зосередитися на темі лекцій, не кажучи вже про практику. Навіть прості заклинання Ілюзій у неї не хотіли виходити.

— Ваші думки десь не тут, Феліціє, — завжди доброзичливий маг Брідеван почав її суворо відчитувати. — Так не можна. Коли ви створюєте заклинання, ви повинні думати тільки про нього, а не про сторонні речі, інакше все може вийти з-під контролю.

— Вибачте, магу Брідеване, — Феліція винувато похилила голову. — Я намагатимусь бути більш зібраною.

— Я розумію, — пом'якшив маг Брідеван, — усіх нас вибила з колії пригода з темними магами, але заняття ніхто не скасовував. Чим краще ви будете навчатися, тим легше вам буде протистояти темним силам.

— Гаразд, я виправлюсь, — кивнула Феліція.

— В якості покарання доручаю вам написати реферат до наступного заняття — «Найкращі заклинання Ілюзії для боротьби з темними магами та особливості їх застосування». Опишіть щонайменше п'ять штук. Запам'ятали, Феліціє?

— Запам'ятала, — зітхнула Феліція. Вона і так постійно просиджувала в бібліотеці, набираючись необхідного мінімуму. Тепер до нього ще й приєднався додатковий реферат. Та що за невдача така?

Нашвидкуруч пообідавши, Феліція переодяглася і разом із Фірніетом вирушила до Ліданії. Дорогою до порталів, вони зайшли поговорити з аптекарем. Той видихнув із полегшенням, дізнавшись, що Фірніет не тримає на нього зла і з радістю повернувся до співпраці. Він тут же дав список необхідних йому зіль та мазей і пообіцяв подвійну оплату за них як компенсацію.

— Що ж, з однією проблемою розібралися, — Фірніет був радий поновленню співпраці з аптекарем. Він непогано підзаробляв, постачаючи цілющі зілля в Ліданію. — Тепер на черзі Сетірами. Сподіваюся, на цьому сьогодні закінчимо.

— Це ти закінчиш, а в мене безсонна ніч у бібліотеці.

— Чого це? Ти ж непогано опанувала магію вже.

— А мене твій Брідеван покарав рефератом за неуважність на заняттях.

— Маг Брідеван, — буркотливо поправив Фірніет. Він не любив, коли інших викладачів при ньому називали фамільярно на ім'я, якщо вони самі цього не дозволяли. — І правильно зробив. Нема чого відволікатися під час магічної практики.

— Та як я можу не відволікатися, Фірніете? — обурилася Феліція. — Усі мої думки про Ірфлу, а я змушена сидіти на заняттях і старанно записувати все до зошита.

— Вчись абстрагуватися. Якщо ти не можеш вирішити проблему зараз — не розшарпуй себе нею. Займайся необхідними справами. Коли буде можливість, то берись за проблему. Інакше ти нічого взагалі не зробиш — ні з проблемою, ні з рештою справ.

— Але ж я так не можу!

— Зможеш. Я ж можу. Самодисципліна рятує від нав'язливих думок. Я не байдужий, як зі сторони може здатися, я просто вмію контролювати себе і дозволяти собі почуття тоді, коли маю на них час.

— Але якщо постійно придушувати почуття, то можна довести себе до нервового зриву, — заперечила Феліція. Їй не подобався цей холодний самоконтроль Фірніета. Було в цьому щось неприродне, він справді в такі моменти здавався їй байдужим, хоч Феліція й знала, що це не так.

— Не придушувати, а притримувати, — Фірніет залишався зовсім спокійним, незважаючи на Феліцію, яка вся бушувала від емоцій. — Наприклад, тобі за день потрібно виконати роботу, зробити певні справи для себе — ти їх робиш, не думаєш ні про що інше, зосереджуєшся тільки на роботі, а ввечері, коли у тебе з'являється вільний час і тобі хочеться випустити емоції — ти їм дозволяєш вирватися назовні. Я ж не завжди спокійний, Фел, — на обличчі Фірніета заграла сумна посмішка. — Я часто дозволяю собі розслабитись, тільки мене таким ніхто не бачить. Розумієш, коли життя тебе не балує, раз-по-раз підкидаючи всіляку гидоту, то хочеш не хочеш, а одягнеш броню. Інакше життя тебе зламає, розітре в порошок. А я не хочу, щоб тебе воно зламала, люба.

— Я намагатимуся, правда, — Феліція потяглася до коханого за поцілунком і, отримавши його, заспокоїлася. Поцілунки завжди діяли на неї заспокійливо.