Розділ 35 Двобій чи захист?

— Таким чином, — сивий полковник із біонічним оком та шрамом на все обличчя, який він навіть не думав прибирати за допомогою капсули чи пластики, судячи з того, що воно вже давно заросло, — комісія вважає, що робота курсанта спецкурсу Моркпорської академії Космофлоту Республіки Артан Деметріуса Монка, під кураторством полковника Шнайдера та науковим керівництвом адмірала у відставці Ентоні Кроу, заслуговує на розгляд, хоч і не без зауважень.

Монкові здалося, що він під час цієї промови втратить свідомість — так було лячно. Комісія з представника флоту оборони система, двох представників академії та по одному незалежному експерту із Сьомого й Першого флотів уже чотири години препарувала його «Вовчу зграю». Хлопець тремтячими руками відпив води з фляги й потягнувся було до вуха, але вчасно згадав, що навушник і термінал здав перед початком передзахисту.

— А мені здається, — незвично гучним голосом промовила представниця Першого флоту капітан Олівія Леблан, — що ми занадто прискіпливі до курсанта спецкурсу.

Невисока білява жінка у строгій формі зі спіраллю галактики — символом свого флоту — на рукаві подивилася на голову комісії, полковника Гетца, який лише заперечно похитав головою. На його, мовби вибитому з граніту, обличчі з'явилася іронічна посмішка.

— Я вважаю, — Монк знову напружився, Кроу сіпнувся, мов від удару, і тільки Шнайдер, який сидів збоку, залишався незворушним, мов скеля, — що робота могла б бути кращою. У нас курсанти за два роки...

— Сер, при всій повазі, — адмірал Кроу, повільно добираючи слова, важко видихнув, — спецкурс триває лише рік. І курсант...

Голова комісії знову махнув рукою.

— І що? Це причина молодому офіцеру випускати у світ сиру роботу?

Гетц знову вивів на екран симуляцію, в якій три кораблики із семи почали атаку на конвой. Дві хвилини — і судна були знищені, але в цей же момент четвірка, яка була в тіні, змогла знищити великі транспортні судна. Потім — іншу, в якій трійка «Горобців» відбивалася від засідки, влаштованої на них. На жах Монка, його судна не втекли.

Полковник поморщився.

— Прошу комісію зауважити. Концепція цікава, — кивнув Кроу. — Один із ШІ-тактиків флоту після години роботи над препаруванням роботи курсанта сказав, що загалом ідея має право на існування, але бракує знань, практики та досвіду.

Він вивів ще кілька графіків і моделей.

— Загалом я можу вас вітати. Робота пройшла первинний відбір і опинилася серед сорока відсотків робіт, які визнані перспективними.

Він кивнув сухорлявій чорнявій жінці з погонами кан-капітана. Та прокрекотіла, мов чорна птаха із Грудека:

— Але на цьому все. Далі ця робота без доопрацювання та практичного застосування хоча б на навчаннях шансів не має.

Курсант видихнув. І ніби добре, і ніби погано.

Капітан Леблан помітила його обличчя й усміхнулася.

— Курсанте, перекладу на звичайну мову, бо ви вже все... — комісія кинула кілька насмішкуватих поглядів. — Як робота курсанта — слабенько, але буде. Як робота капітана, який мріє про вищі академії, — без шансів. Але... — тут вона переглянулася з Гетцом та Шнайдером, які лише кивнули, — на те вона й початок. Пропоную допустити роботу до захисту із зауваженнями.

На цьому й вирішили: три голоси — за, один утримався, а представник Флоту оборони систем, на злість хлопцеві, проголосував проти.

Майор Пастер, років сорока, на мундирі якого була планка за відмінну службу, скривився й узяв слово.

— Я вважаю, що дана робота йде врозріз із політикою недопущення ескалації, яку ми вже ось сорок років ведемо, — він гидко посміхнувся Монкові. — Прошу додати до протоколу та звернути увагу політофіцера округу, що це небезпечна тенденція.

Запала тиша, яку перервав політофіцер, що сидів у кутку. Високий, мов дуб, кремезний, із поглядом, як у сторожового собаки, він подивився на Пастера, тоді на Кроу, Шнайдера та Гетца.

Прокашлявся.

— Із нашого боку, — він узяв невелику паузу, під час якої Монк так обхопив спинку крісла, біля якого стояв, що пальці побіліли, — враховуючи те, що в периферійних системах неспокійно, а курсант іде служити саме у флот периферії, зауважень не буде.

Було видно, як майор мало не вибухнув. Політофіцер повернув йому його ж гидку посмішку.

— Безпека флоту буває різною, майоре.

Монк важко осів, думаючи, що буде змінювати в роботі. Здається, в теоретичній частині....

Тут його поплескали по плечу. Адмірал Кроу та Шнайдер стояли за ним і посміхалися так, наче він повторив картину, яку обидва вже бачили мільйон разів. Куратор його групи показав на екран, на аудиторію, з якої виходили члени комісії.

— Так, курсанте, зараз ви думаєте, де могли наступити, де що будете змінювати й чи могли краще?

Отримав кивок. Продовжив:

— По досвіду сотень захистів — йдіть відпочиньте, а завтра зі свіжими силами до адмірала Кроу по допомогу. Нині ви як після бою.

Хлопець хотів було щось заперечити, але старий адмірал тільки похитав пальцем та посміхнувся.

— Хлопче, один бій ти пройшов. Дай собі можливість зібрати активи та підбити втрати. Ти й так живеш у дикому режимі…

Той лише важко потер обличчя. Ці два тижні, за які вони готувалися до захисту, були жахом. Спати довелося по дві-три години на день. Патік та Оскар притягли звідкись стими, бо кава вже його не тримала. Джулія, яка час від часу заскакувала, мало не силоміць вкладала його спати. Сам пірат вив, лаявся та згадував старі добрі часи, коли був техніком і його такі питання взагалі не колисали. Він би із радістю зараз був агентом СБ десь на дні чи в порту, ніж оце все. Як виявилося, ці папки, ці стандарти, всі ці норми були пеклом.

Каспер, який читав вимоги, тільки лаявся. Вічно веселий ШІ три дні тому видав:

— Якби ви були як колись на Террі, то флот би втонув у папері, а так це петабайти зайвого. І головне — всі мають чим зайнятись… Ідіотизм.

— Ти так кажеш, наче ти бачив щось інше, — зло кинув Монк, якому не виходило вмістити анотацію в 1800 символів, і він просто дивився на свій улюблений орбітальний ліфт крізь невеликий бінокль із цифровим зумом. — Поміг би.