Розділ 34 І знову Тамаріський домініон...

Уранці хлопець прокинувся від того, що йому стало холодно. Оглянувся, виявилось, що Джулія стягнула всю ковдру на себе, і завернулась у неї як в кокон. Обережно аби не розбудити її він одягнувся, і тихенько сходив на низ. Нічний офіціант який змінив Васа, посміхнувся, коли Монк замовив трохи сніданку, й порадив дочекатись Васа, який прийде десь в 10й, мовляв він приймав - він, і буде брати оплату за кімнату. Здивований хлопець, знову акуратно повернувся у кімнату, й присів за невеличкий столик, який був в кутку кімнати та почав дивитись як Джулія спить. Подумав, що все ж вона дуже мила от така, і тут дівчина відкрила одне око, спочатку вона подивилась таким поглядом ніби не зрозуміла де, а коли побачила Монка спробувала закутатись в ковдру іще більше.

—Але ти негідник, - урешті промовила Джулія, - вічно коли я йду з тобою сваритись, я втрапляю в якусь пригоду, і от я уже з тобою в одному ліжку.

Монк засміявся, і тільки з посмішкою подивився на її заспане лице. Урешті Джулія також пирхнула, спробувала було покрутитись. Пробурмотіла
— І чого ти втік з під ковдри?- позіхнула зі своїм звичним сарказмом додала,- добре що хоч в кімнаті, а не біжиш в академію чи космопорт..

Дівчина потягнулась, скинула ковдру, ніскільки не стісняючись своєї наготи витягнула із рюкзака гребінець, і пішла до невеличкого дзеркала розчісувати волосся.  МОнк тим часом почав розкладати сніданок який приніс з низу. Що йому сподобалось в цій кімнаті, що тут була невелика мікрохвильова де він швидко розігрів сніданок.  Поки він ладнав сніданок, дівчина встигла зачесатись, і завернулась в ковдру. Підійшла полоскотала. Прошепотіла
—Голодний? , - Монк без всякої задньої думки показав на стіл, дівчина скривилась,- та я не те мала на увазі…

Монк було завис, на кілька секунд, тоді подивився їй в очі, де читалось “Ну як можна бути таким ідіотом”, підхопив на руки, і поніс на ліжко. Джулія як завжди зі сміхом зробила вигляд, що пробує відбиватись, але в результаті вони знову випали на деякий час в реальності. 

Вже коли вони знову лежали, Джулія поклала йому голову на плече, і зітхнула, Монк миттю напружився, він уже по досвіду знав, що зараз буде щось, що вона вважає або неприємним, або взагалі таким, що має зломити його світ.

—Не знаю, як ти відреагуєш, - повільно протягнула дівчина, - можеш злитись, а може будеш в шоці…чи взагалі…

В Монка миттю пролетіли картини де вона каже, що це було помилкою, чи що, вона таки погодилась на політ, і це просто прощальний вечір

—Моя мати служить десь на флоті Домініону, - уважно дивлячись на нього Джулія покусувала губи, - батько коли мав там місію - мав інтрижку з капітанкою Домініонівського корабля. Не знаю, як так вийшло. Але через  дев’ять місяців батькові передали посилку, в якій був маточний реплікатор зі мною.

Монк сіпнувся, Домініон весь час наступав на Артан, і в тому плані, що вони складали, він віддавав всю упевненість, що це самі вони диригують. Хлопець іще раз уважніше подивився на свою подругу. От він, і зрозумів, звідки її певна смаглявість, високий лоб, нетипова краса для артанок чи жительок фронтиру. Джулія мовчки, навіть з викликом в очах дивилась на нього, навіть трішки відсунулась мовби чекаючи його вибуху. 

Зависла пауза, тоді хлопець тихенько зітхнув, розсміявся, притягнув дівчину до себе.

—А я ідіот вже думав, що ти готова від мене втекти в космос, - почав її цілувати, спробував було стягнути ковдру, дівчина сіпнулась, не пустила, з питанням подивилась на нього. Хлопець дав щигля в носа,- і що я по твоєму мав робити, тікати з криком, що моя дівчина має мати яка мене точно не злюбить? Курча, а ти знаєш хоч як і де вона? Бо блін я розумію все, але зять який палить в тещу з торпед це по моєму перебір.
Джулія вимучено розсміялась, спочатку. Як почула про тещу, стукнула його кулаком по ребрах.

—Дурень. 

— Ти знаєш, що найсмішніше? — тихо сказала вона. — Я навіть не знаю, хто я для неї. Дочка? Експеримент? Помилка? Вона ніколи не писала мені. 

Монк легко закинув дівчину на себе, сперся було на ліву руку, відчув, що вона скрипнула. Вилаявся, скочив -  почав махати з думкою, що може треба було почекати з таким поки рука не заживе, Джулія підійшла, обняла. Кілька хвилин вони так постояли, і тут вона голосно чхула. 

—У мене так завжди коли змерзну,- прошепотіла. Хлопець миттю потягнув її назад. Урешті коли вони намилувались одне одним так, що здвалось, сил уже  в обох нема, Джулія підійшла до мікрохвильовки, потицяла пальцем на сніданок, знову увімкнула. Зітхнула, поволі почала одягатись. Монк як хлопчисько який тільки но побачив, щось доросле дивився на неї, урешті вона перехопила його погляд, почервоніла, заперечно похитала пальцем.

—Йдемо їсти дикуне. - зітхнула, - говорила мені Фрея рік тому, що цим у нас все закінчиться..
Монк кахикнув, дівчина подивилась на нього,
—Я б сказав, що у нас тільки все починається. 

Парочка не змовляючись пирхнула, тоді обоє розсміялись. Мікрохвильовка подала сигнал, що все уже готово. Джулія витягнула якесь пюре, і з скаженим апетитом кинулась на нього .Монк тіоьки з посмішкою дивився на неї як вона наминає. Дівчина подивилась, затнулась.

—Я вчора майже нічого не їла, а тут іще ти буянив наче актор фільмів 18+. Монк почервонів, Джулія не звертаючи уваги умить ум’яла свою порцію, і таким поглядом на нього подивилась, що він підсунув їй свою. Натомість узяв якусь булочку. Подумав, що вже десь потім перекушу. Тим часом термінал подав сигнал, що уже одинадцята. Монк запитально глянув, Джулія допила сік, і взяла руки в боки,

—Ні ми кудись йдемо, хорошого потрошку..

Монк зобразив таке сумне лице, що вона розсміялась, підійша обняла

— Не будь дитиною, ти здається кудись мене мав вчора вести, йдемо нині?

Хлопець зітхнув, почав швиденько підкидати весь той розгардіяш який вони влашували. Джулія хмикнула й стала допомагати. Десь так за хвилин десять вони трошки навели порядок, зібрали речі, та спустились на низ. В ресторанчику у цей час вже сиділо кілька людей які чекали на замовлення, тихо грала якась музика невідомою  мовою, з кухні йшов такий запах, що  Монкові слинки потекли.