Розділ 27. Бій чи побачення?

Два тижні потому.

— А що ти думала? — Патрік подивився на Стефані, яка зачаровано розглядала проєкцію космосу зі свого екрана.

Дівчина відвела погляд від виду на систему Анку й озирнула суденце, яке знало й кращі часи. Потерті крісла, коридори та обшивка виглядали так, ніби пережили не тільки час, а й сотні курсантів, що намагалися тут щось зламати. І їм часто це виходило.

Два техніки саме тягнули товстий кабель до резервної системи живлення, відпрацьовуючи заміну в бойових умовах. Енсіни із місцевої техноакадемії навіть не звертали увагу, на все, зосередившись на роботі та завданні.

Невелика рубка зараз більше нагадувала розібраний симулятор, ніж корабель, який ще десять годин тому вилітав із 2ї бази системного флоту  Анку з курсантами. Частина панелей була знята, звідти стирчали кристали, на яких працювала вся електроніка. Етьєн сидів збоку й вдаючи офіцера, який загинув за сценарієм. Викладач Метью влаштувався біля свого робочого термінала в кутку й швидко щось набирав.

Час від часу в когось із курсантів спалахувало повідомлення про аварійну ситуацію разом із кількома варіантами її вирішення. Один за одним вони чухали потилиці, намагаючись із семи відповідей вибрати ту, яка справді врятує корабель.

Патрік, який випадково віддав команду ремонтувати не той енерговузол, підморгнув Монку який  посміхнувся й кивнув у бік Лори, що зараз бурмотіла щось собі під ніс. Стефані зробила кілька ковтків води, швидко закрутила флягу й показала Монкові на його екран.

Той тільки розвів руками, визнаючи, що саме його дії стали каталізатором ситуації, у якій опинилася їхня навчальна група.Хто ж міг знати, що ідея дати двигунам сто десять відсотків тяги призведе не до того, що човник повільно дрейфуватиме до станції, яка мала його підхопити, а до того, що його банально закрутить, і тепер вони за сценарієм мчали зовсім у протилежний бік.

— А так ми теж тренувалися колись, — Монк із посмішкою дивився на техніків які незважаючи ні на що працювали. На мить відчув ностальгію, але погнав її подалі. Опустив руки на клавіатуру й вивів на тактичний екран схему судна, де зараз відпрацьовувалася аварія.

Видихнув. Знов пригадав, як бігав по «Новій» під командою Скотті. Здавалося, то було в іншому житті.

Раптом загув сигнал розгерметизації.

П'ятеро курсантів миттю кинулися до шафок, розставлених по всій невеликій рубці, й почали швидко натягати аварійні скафандри.

Судно важко здригнулося.

Пролунав спокійний голос Метью:

— Підготовка до евакуації.

Він подивився на центральний екран, де було видно напіврозібраний П'ятий орбітальний ліфт разом із Восьмою орбітальною фортецею, яку вже майже демонтували.

— Висадка аварійного човника на станцію через десять хвилин. Вітаю, курсанти. Ви знищили судно за дванадцять годин. Не рекорд, на жаль. Але на планеті вас чекає великий розбір.

Монк усміхнувся, коли їх уже гнали коридорами орбітальної фортеці.

Сценарій навчань був не такий уже й поганий.

У навушнику зашипіло.

— Слухай, кеп, якби ти слухав те, що я стягнув... — у голосі Каспера звучав докір. — То знав би, що  твоя ідея закрутить човник.

— Каспере, краще пошукай інформацію, яку ми використаємо для моєї роботи про вовчу зграю, — лише огризнувся втомлений Монк. — Я що вам, блін, ідіот, який має всіх рятувати?

— Ну але... — у голосі ШІ вже звучала насмішка. — Вирішив вчитися через біль та помилки? Похвально. Але дивись, лоба не оббий. Ти ж розвідник будеш. А не захотів читати звіт...ну і що, що я його стянув де не можна було... Я тобою розчарований, мій біологічний... дуже...

Група звернула у великий зал, де було кілька рятувальних камер із капсулами.

Крізь перешкоди знову озвався Метью:

— У капсули! Евакуація. Етап другий.

Вже коли над Монком зачинилася важка кришка капсули, він подумав, що Каспер мав рацію.

Ще більше за це стало прикро, коли їх пульнули зі швидкістю у десять G, а інерційні гасителі почали один за одним виходити з ладу.

Наступного вечора вся група після обстеження в медблоці сиділа в кафе й пила пиво.

Патрік підняв кухоль і мало не на весь зал вигукнув:

— Ну, за перше судно, яке ми знищили!

На мить задумався й додав:

— Самі. Своїми руками.

Стефані буркнула:

— Шкода, що воно було наше.

Увесь зал потонув у сміхові.

Монк сидів і повільно пив анкське світле.

Хотів узяти термінал та написати Джулії, але відклав.

«Ні, — подумав. — Дівчина почекає. Навіть моя дівчина».

У неї купа роботи, над якою вона сиділа вечорами та ночами. Бувало навіть, що він отримував від неї завдання й мав їх переробляти та вивчати.

Поїжився.

Ні. Це не навчання.

Це ніжне катування.

Пригадав допит до третьої ночі перед вильотом у космос. Дівчина витиснула з нього всі соки, а тоді, посміюючись, сказала, що в неї великі плани на наступні вихідні після його вильоту. Показала язика й вимкнула зв'язок зі словами, що в нього виліт, тож хай хоч трохи відпочине.

Якби не виття Каспера, то він би спав до обіду й запізнився.

А це — мінус у звіт від польотного офіцера.

— Монку, ти пропустив! — Рагнар, мов привид, з'явився в залі, плеснув його по плечу так, що з Монка вилетіли всі думки й почуття.

Тут же тицьнув у руки величезний кухоль.

— Пий до дна!

Решту вечора курсант пам'ятав слабко.

Вони пили, сиділи, потім гуляли містом.

Зайшли в якийсь парк.

Тікали від якихось бандитів у старій промзоні.

Стефані під ранок познайомилася з полісом, який хотів було зупинити компанію, але замість цього пішла з ним гуляти.

Патрік клявся всім, що буде штабістом, і навіть посперечався з Монком на ящик тамарійського віскі.

Каспер додав, що все офіційно зафіксовано, й одразу скинув обом копію відео.

До тями Монк прийшов від того, що Джулія вилила йому на обличчя кухоль холодної води.