Інтрелюдія 6

Джулію так міцно стиснули в обіймах, що вона аж закашлялася. Чорнява Фрея, посміхаючись, відпустила подругу просто в руки Брунхільди, яка за ті кілька місяців практики на борту «Ла Еспади» Дванадцятого флоту стала більше схожою на модель із реклами фітнес-клубу. Білявка рухалася швидше, пластичніше, але в очах усе ще горів той самий веселий вогник, що й п'ять років тому.

Вона прискіпливо оглянула Джулію, мов щось шукала.

— Що? — не зрозуміла та.

— Хм… ніби все на місці. Папуги нема, — весело моргнула їй Фрея.

Джулія відчула, як починають палати вуха й щоки. Потягнулася за стаканом латте, але Бруні миттю тицьнула їй у руки маленьку чарку.

— Пий, піратко! Це тамарійський ром. — Вона хвацько розлила напій по пластикових стаканчиках. — Гвідо казав, що дві тисячі кредитів за пляшку.

Фрея здивовано присвиснула.

— Гвідо? Подруго, ти ж у рейс летіла з Дорджею…

Сублейтенант розвідувального флоту весело розсміялася.

— Таке життя, дівчата. Моя кан-капітан отримала від мене відставку. — Вона підняла чарку. — Хай живе мій новий субкапітан!

— Ти ж із ним знайома три дні! — здивовано сплеснула в долоні Фрея.

Джулія лише гмикнула й обережно перелила ром у склянку зі свіжовичавленим фруктовим соком. Подумала й долила трохи содової.

— Чотири, — гордо поправила Брунхільда й одним ковтком спорожнила чарку.

Фрея моргнула Джулії, мовляв: «Знову вона за своє». Тоді й сама долила до рому соку, а потім, мов справжня чарівниця, кинула кілька ложок морозива.

— А ти й далі сидиш у системі?

Джулія мовчки кивнула й повільно відпила свій напій. Ром приємно обпікав губи, і вона намагалася впіймати в ньому нотки фіолетового маратука.

Подруги тим часом без запрошення накинулися на піцу, м'ясну нарізку й сири.

— Уф, нарешті нормальна їжа, а не корабельні концентрати, — зітхнула Брунхільда. — До речі, якщо хочеш, я можу попросити кількох капітанів-системників. Матимеш справжню практику, а не ту пародію, що зараз.

Джулія лише сумно похитала головою.

— Бруні, я тепер ще й викладачка. Не втечеш…

Дівчата пирснули зі сміху. Джулія тільки погрозила обом кулаком, а щоки знову порожевіли.

— Ну, за викладання! — в очах Фреї блимав сміх, коли вона наливала по новій порції.

Дівчата знову відпили, кожна думаючи про своє. Фрея, у якої завібрував термінал, вислизнула з кабінки. Брунхільда мовчки долила собі ще й повільно продовжила пити. Джулія спочатку дістала свій термінал, важко зітхнула й поклала назад. Пояснила:

— Там стільки роботи прилетіло… курсанти, навчальна програма, перевірки тактики…

— Та виправдовуйся скільки влізе, — ліниво позіхнула подруга й взяла шмат сиру. На її обличчі розцвіла усмішка. — Але я б на твоєму місці вирвалась у космос хоча б на рік. А не сиділа в цих академіях. Знаю кількох капітанів…

Вона розсміялася, коли Джулія заперечно похитала головою.

— Все одно ж будеш служити в якомусь флоті після академії Генштабу…

Рипнули двері й з’явилась значно веселіша Фрея. Курсантка тут же присіла навпроти подруги.

— Звідки ти знаєш? — ледь не захлинулася соком Джулія.

Фрея тільки хитро посміхнулася, а Брунхільда додала вже серйозніше:

— Ну ти ж у нас племінниця адмірала.

Джулія закотила очі, але щоки зрадницьки почервоніли.

— До речі, як там твої курсанти? Вже не сваряться з деякими майорами?

Обидві подруги синхронно пирснули сміхом, а Джулія втягнула повітря й тихо вилаялася.

— Майор час від часу пише, чорт би його забрав, все помиритись хоче. Навіть перестав його ганяти, — Брунгільда підняла брову й важко зітхнула. — Вірніше, тепер він його з курсом стравив. Змушує відбивати десять робіт, які не пройшли, і пробувати витягнути хоча б когось. Мотивує, каже.

— Мудро, — Фрея відпила соку. — Якщо хочеш нажити ворогів — це саме те. Життя і флот, нічого нового.

Вона на мить замовкла, крутячи склянку.

— Чула історії від дівчат зі станції. У Другому флоті якогось капітана Рільє ледь не віддали під трибунал тільки за те, що зайшов не в той кабінет інтенданта. Типу “непорозуміння”.

— А ще були чутки, що в Сьомому флоті розвідку майже повністю перетрусили, — додала вона вже тихіше. — Кажуть, навіть якісь ескадри розформовують.

Джулія підняла погляд.

— До речі… у нашу академію планують візит капітана Гораціо Горна. Він же наче з розвідки, з першого флоту?

Брунгільда одразу випрямилась.

— Це той самий? Про якого Гвідо і Дордже розповідали? Розвідник, диверсант… якого краще не згадувати зайвий раз?

Фрея знизала плечима:

— Не знаю деталей. Але кажуть, що в Сьомому зараз багато руху. Когось переводять, когось знімають.

— Там і мій Фрідріх мав іти, — кинула Джулія. — Писав, що їх переводять швидше, ніж зазвичай. А дядько сказав: або флот чистять, або щось готують.

Вона зробила паузу.

— Пів року тому там була така клоака, що не дивно, що зараз усе перетрушують. Той самий випадок із “Новою” досі пам’ятають.

Дівчата на мить притихли, згадуючи.

— Що ми все про справи та про справи… — видихнула Джулія.

— Вірно, — розсміялась Фрея. — Досить.

Вона хитнула головою в бік дверей:

— Давайте просто нап’ємось і підемо кудись. Можливо, навіть когось знайдемо на ніч.

Брунгільда пирснула.

— Джулію додому відправимо. Або… до твого пірата.

Джулія одразу кинула в неї серветку, і всі троє розсміялися.