Розділ 25. Капітан Гораціо Горн.

— Чорти б його побрали! — Рагнар потягнув другу каву в їдальні, розтираючи темні кола під очима. — Ми маємо бути на малих кораблях, а нас готують до всього підряд.

Дерек — високий, світловолосий, із щелепою як у бульдога — присів поруч і хмикнув: — Чув від дядька з дев’ятого флоту, що їхня ескадра разом яка сидить там де мали б бути сьомі потрапила в бій. Пірати хотіли зробити рейд на сусідню систему з протекторату Ласкольник. Наші відбилися, але самі розумієте... Адмірали виють, що пора Сьомому флоту вже й самому справлятися.

Монк разом із Марі, Оскаром, Жульєном та Патріком тупили у планшети, не звертаючи ні на кого уваги. Після того, як їм активували офіційних ШІ, Каспер — а точніше, його нелегальний «форк» — наче з ланцюга зірвався. ШІ одразу заявив, що потужностей планшета йому замало, порився в мережі й знайшов у даркнеті сервер, який зажадав купити за якісь ліві схеми.Отимавши відмову Каспер вештався всюди, видаючи єхидний аналіз новин та програм. І, що найгірше, він почав без попиту лізти у симуляції Монка. Не допомагаючи, а стібаючись.

—« Слухай, малий, ти чув?». — хлопець мало не підскочив.

Монк лише кліпнув очима, коли в навушнику мало не заверещав голос Каспера: — «Гей, там про Сьомий флот торочать! Ну все, вертайся в реальність. Не мрій про свою дівку. Дівки минають, а флоти вічні... поки їх не розіб’ють на друзки, звісно».

Хлопець підвів очі й кліпнув, намагаючись повернутися в реальність. 

— Слухай, Монку, а ти вже подав заявку на ескадру, де б хотів служити? — Дерек посміхався занадто широко. — Там було оголошення в чаті. Пропустив? Флот проводить сортування. Другий семестр буде вже суто за спеціальністю. Пат? Пат, ти чого мовчиш?

Патрік, староста групи, з лайкою вихопив планшет. Швидко порився в сповіщеннях.

 — Чорти б його побрали! Годину тому виклали. Ми ж на лекції були! Дерек, ти скотина... Той лише глузливо розвів руками, мовляв, «хто перший встав — того й капці».

Марі почала гарячково ритися у вакансіях, її пальці тремтіли від напруги. 

— Бляха, ну ви й мудаки...

Кілька спритних курсантів, які встигли вчасно відкрити пошту, вже застовбили за собою всі місця в ескадрах прикриття округу — там, де спокійно, сито і близько до столиці сектора. Марі люто глянула на Дерека, але той лише мовчки віддав салют і, задоволений собою, вийшов з їдальні.

— Так що, ти куди заявку подав? — Патрік зазирнув через плече Монка у планшет і здивовано свиснув.

Той, не довго думаючи, вибрав патрульно-ударну ескадру глибокого прикриття капітана Гораціо Горна. Староста групи закліпав очима:

 — Слухай, ти хоч розумієш, що це означає? — він голосно додав, щоб чули інші: — Патрульно-ударна! Диверсії, проникнення... — очі Патріка розширилися, коли він побачив спокійну посмішку на обличчі Монка. — Чорт з тобою, авантюрист проклятий! Місць там зо два десятки. А сидіти в у вічних конвоях нудно. Певно і я буду так само, - глянув на інших кустанів, - Марі, хлопці, ви з нами?

Дівчина та два її друга перезирнулися, наче приречені до страти, а тоді глянули на Монка. Марі мовчки показала йому кулак. 

— Та туди, крім Шарка, ніхто не подавався, — зітхнула вона. — Ну і Монк... Та й демони із вами. Хоч дядько мене і приб’є... Монку, а ти взагалі чим думав?

У навушнику хлопця пролунав єхидний смішок Каспера: — «Так і знав, що найкращу для тебе ескадру залишать наостанок. Бачиш, який туди "шалений" потік охочих? Малий, там буде весело».

— Штаб, патрулі... — Монк допив каву і повільно піднявся. Поглянув на друзів і командира навчальної групи. — Хай сидять там. Як ви уявляєте мої баттли з канцеляристами та ШІ-секретарями?

Усі засміялися. Напруга спала, змінившись передчуттям справи. Група рушила до навчального залу, де вже збиралися інші курсанти.

— «Малий, ти ж розумієш...» — засміявся Каспер у навушнику. — «Прикриття» — це коли ми прикриваємо дупи адміралів, роблячи за них брудну роботу. А «Глибоке» — це на таку глибину, де навіть промені маяків не світять, і ніхто не почує, як вибухає ворожий реактор. Цікавий цей Горн але побачиш сам...».

Полковник Шнайдер почекав, поки вся група збереться, і запустив голоекран. Він хмикнув, вивчаючи список поданих заявок.

— Я був про вас кращої думки, спецкурс, — він повільно пройшовся вздовж кафедри. За його сигналом підсвітилися дві найбільші групи: по тридцять прізвищ у кожній. — Митники та патрулі всередині системи із заходами в дружні порти... Народ, це кінець кар’єри.

— Не всім же йти в ударну ескаду чи до рейдерів, сер— подав голос Дерек. За останній час він зібрав навколо себе групу з двох десятків курсантів і тепер почувався впевнено. Але під холодним поглядом куратора він швидко замовк.

Шнайдер ледь помітно всміхнувся:
— Розумію. Так само як розумію, що сім інших академій надіслали заявки раніше, залишивши нам не так багато вакансій. Але якщо вас туди відберуть, — він зробив паузу, — а наша група все ж найкраща, то будьте готові важко працювати.

Він прокашлявся і почав зачитувати:
— Монк, Лаваль, Леблан, Шарк, Дюваль, Муді, Вільямсон... — уся аудиторія обернулася до сімки, що сиділа в першому ряду. — Ви хоч розумієте, куди йдете? Вірніше, один із вас точно розуміє, а інші?

Почувся поодинокий смішок, який тут же стих під суворим поглядом полковника.

— Так, сер, — піднявся Патрік (Лаваль), кивнувши Рагнару, що сидів поруч. Шарк — чорнявий, із довгим носом і чіпким поглядом — коротко кивнув зі свого кутка. — Ми ж спецкурс, сер. Не нам сидіти по тихих патрулях.

— Монку, а ваша мотивація? — Шнайдер вп’явся очима в хлопця.

Монк мимоволі позіхнув, але миттєво виструнчився, зустрівшись із поглядом куратора. — Сер, при всій повазі... Я прийшов з судна, яке патрулювало зовнішні системи. За рік я встиг побувати в «диких краях», взяти участь у кількох боях і мало не потрапити під трибунал, — група радісно закивала, впізнаючи його стиль. — Мені здається, капітану Горну якраз потрібні люди, які не просто вічно влазять у халепи, а й знають, як із них вибиратися.