Розділ 22. Захист

Хлопець із шаленим стуком у грудях підійшов до консолі й почав вивчати плани. Уже десь на третьому він посміхнувся і подумки подякував Джулії за її звичку кидати йому свої старі симуляції з коментарями. До прикладу, оцей план у різних варіаціях та на різних рівнях готовності він бачив уже двічі. Одразу поставив мінус.

Здивований гул прокотився аудиторією, тож довелося голосно пояснити:

— Типовий план. За такий курсанти звичайного курсу тактики одразу отримують незадовільно, - краєм ока помітив, що й Леблан скривився. Ну так здогадався звідки він знає. Швидко додав розуміючи, що майор всерівно буде злитись, -  У мережі є пояснення, чому він поганий.

На мить зупинився, відчувши спантеличені погляди одногрупників. Оберено оглянув аудиторію та побачив, як кілька курсантів починають щось перешіптуватися. Важко зітхнув, зрозумівши, що, як би ти не вибивався та що б не говорив у групі, більше любити тебе від того не стануть. Особливо зараз. Чортів майор.

— Як кажуть, типовий план — це не так уже й погано. Він як заготовка, але ми ж не будемо кидати в бій заготовку, - слабко посміхнувся, - Завжди є умови, які потрібно змінити.

Леблан злегка підняв брову, зацікавлено спостерігаючи, як Монк голосно коментує кожен план. Подекуди курсанти зітхали з полегшенням, коли їхні ідеї проходили далі, а хтось тихо вилаявся, почувши безжальний «мінус». Баст нервово стискав кулаки, нігті впивалися в долоні. Було видно, що курсант який й так не сильно мав успіхпи ледь стримав себе, аби не вилаятися, коли і його план пішов у список забракованих.

На тридцятому плані Леблан неголосно запитав, показуючи на симуляцію, яку було відкинуто:

— А цей план чому відкинув? Він ніби такий самий, як той, що ти визначив як нормальний десь шість планів тому.

Монк на мить випав із роботи. Глянув на список, знайшов прізвище курсанта й сполотнів. Це був план Марі. Він пропустив його через те, що вона — подруга. А тепер Леблан його підловив. У грудях похололо.

«Зараз він мене розчавить», — промайнуло в голові.

План не був поганим, але й хорошим його назвати було важко.

Хлопець ледь стримав себе, щоб не подивитися на Марі. Зібравшись із думками, Монк увімкнув режим Грімо, який його друг з «Нової» завжди вмикав, коли намагався забалакати чергову дівчину, яку хотів підчепити.

— Сер, так, але, наскільки ви бачите, я намагаюся вибирати різні підходи, аби не потрапити в пастку типовості, — додав у голос максимально нудного тону, відчуваючи, як в очах майора грає усмішка розуміння та прихований тріумф. — Так, я вже один такий відібрав у список тих, що буду захищати, але ж ризикую. Бо у випадку невдачі шанс отримати два програші значно вищий, ніж два виграші.

Леблан злегка примружив очі, явно розуміючи хитрість, але в його погляді промайнуло легке роздратування.

Аудиторією пройшов шепіт. Було чути, як курсанти почали обговорювати, чи дійсно Монк об'єктивно вибирає, а чи просто намагається викрутитися й прикрити друзів.

Пройшло ще хвилин двадцять. Монк вибрав одинадцять планів і, витерши піт із чола, зупинився. Потрібно було когось зайвого прибрати, але він ніяк не міг наважитися відкинути останній. Голова була переповнена тактикою, флангами, контрударами.

Запала мовчанка, яку перервав веселий голос із того ряду, де сидів Патрік.

Рагнар, їхній головний гуморист, не витримав:

— Знімай мій.

Аудиторія затихла.

Курсант обернувся до Леблана й посміхнувся:

— Сер, я доброволець. У складні моменти такі бувають. Он нашим героєм доведено.

Майор мовчки відсалютував йому, а тоді повільно глянув на Монка, оцінив його втомлене обличчя і махнув рукою:

— Курсанте, маєте кілька хвилин, аби хоч рекафу чи якогось напою випити. Ви щойно переглянули стільки планів за пів години, що у вас у голові точно каша. Ми не в бою, врешті-решт...

Монк на мить отетерів від такого ставлення від вічно злобливого до нього майора. Важко видихнув, потім мовчки кивнув і пішов до дверей, відчуваючи на собі десятки поглядів.

У коридорі він сперся об стіну і важко зітхнув. Серце калатало, руки тремтіли.

«Здавалося б, просто вибрати кілька планів. Але як же важко бути офіцером...»

За його спиною Леблан почав пояснювати схему перездачі тим, кому сьогодні не пощастить.

Швиденько випивши в їдальні склянку води, Монк узяв із собою великий стакан латте й повернувся в аудиторію.

Щойно Леблан побачив напій у його руках, обличчя майора сіпнулося, а в очах на мить промайнула злість. Він різко стиснув губи, ніби стримуючи бажання щось сказати, а щоки ледь налилися червоним.

Монк завмер, відчуваючи, як у душі завив сигнал тривоги.

Лише тепер він зрозумів.

«Латте... Чорт. Вона ж теж завжди пила латте. Ти не міг хоч зараз про це подумати?»

Від усвідомлення цього в животі неприємно скрутило.

«Вітаю, друже. Ти щойно нагадав йому про неї. Ну все, тепер він тебе битиме по повній».

Леблан повільно відвернувся, але плечі його залишилися напруженими, і Монк відчув, як атмосфера в аудиторії стала важчою.

Майор коротко кивнув і криво посміхнувся Монку.

— Ну що ж, починаймо. Тільки одразу кажу: не хочу нічого міняти. Я знаю вашу любов до імпровізацій, але спеціально не буду вимикати вам можливість втручання. Офіцер також має вміти відповідати за свій вибір.

им часом Монк уже встиг надіти ВР-окуляри. Відчув, як починає поколювати долоні від хвилювання. Відпив латте, відчув, як тілом розлилося приємне тепло, і хрипло подав сигнал початку:

— Сер, я готовий.

Мить — і його ледве не знудило від відчуття, що він у відкритому космосі. Серце забилося так сильно, що, здавалося, його стукіт відлунює у шоломі. Хлопець машинально потягнувся за рятівним стаканом із латте, відпив ще ковток, намагаючись вгамувати паніку, і взяв себе в руки.

Симуляція почалася.

У космосі велично висів астероїд діаметром у кілька кілометрів. Біля нього розмістилася невелика станція, яка сяяла вогнями, неначе спокійне містечко серед холодного вакууму.