Розділ 16. Адмірал Кроу

Монк стояв перед будинком адмірала Кроу, і не міг стримати злість. В душі кипіла злість змішана із дикою образою. Кулаки мимоволі почали стискатись. Як його уже це все дістало, курсант стиха вилаявся коли згадав свої попередні візити до адміралів  Куртца та Левасера. Хотілось плюнути й піти геть, але азарт вкупі з злістю заставили залишився чекати. Тим часом його спогади повернули його на початок його шляху. 

Спочатку все було ніби нормально. Шнайдер за тиждень зумів зв’язатись із всіма трьома адміралами й домовитись про те, що вони проведуть так звану перевірку співбесіду одного із його студентів.

За порадою куратора хлопець першим відправився до Левасера який як говорив ШІ академії часто ризикував на маневрах внутрішньосистемного флоту.

У кабінеті Левасера було тихо, а з великих вікон, відкривався гарний вид на космопорт. Сам Левасер сидів за столом, і втупився в екран свого старого тактичного планшету. Занурений у апарат, Левасер ні на мить навіть не підняв погляд, коли Монк зазирнув до кімнати.

Коли ж він нарешті звернув увагу на Монка, той зробив крок вперед. Старий сухий мов та родзинка екс війсковий прокрутив кілька заміток на екрані, на його обличчі з’явилася ледь прихована усмішка презирства.

— Більш бездарної теми, і більш бездарного автора я, напевно, ніколи не бачив, — сказав мов читав вирок, перевівши погляд з автора на схему. — Кажете малі кораблі, вовча зграя? Курсанте хоч можете уявити собі такий бій? У сучасній війні, де вирішувати будуть великі кораблі, ви хочете шукати місце комарам, які навіть сильно вжалити слона не можуть? Орбітальні форти, тактика стіни та бочки. Ви бачу за це не чули. Марете старими піратами? Юначе, йдіть звідси по-доброму. І не турбуйте мене більше. Все зрозуміло? І вчіться нормальному а не забивайте голову дурницями.

З розчаруванням в душі намагаючись не видати злості та образи хлопець зробив крок назад і віддав честь. Такий відпір вдарив у саме серце — він не очікував такого вердикту. Сказати, що це було принизливо — це нічого не сказати. Два тижні роботи, заповнені розрахунками, схемами, і результат виявився таким — це було гірше чим в Леблана!  

Він уже хотів йти, коли Левасер додав з посмішкою:

—І чого вас там зараз вчать. Ганьба.

Монк знав, що це буде важко. Тим більше розумів, що як тактик він майже нуль. Два тижні вважай коту під хвіст.  Замучив тим навіть їх старшину курсу Патріка, який неочікувано, мав схожу тему у військовому коледжі, але не зміг  її захистити. Як говорив той саме тому, ну й іще через те, що вліз у бійку із полісами він замість бути офіцером на великих кораблях, кілька років ходив на цивільних, аж поки не отримав можливість проходити навчання на іще одну спробу в їх експериментальній групі. Патрік посидів з Монком кілька вечорів, потім плюнув:

— Забий краще, або придумай шось інакше, — потер обличчя, мало не сплюнув — Це виглядає як щось дивне. Повір мені якби ми були десь в малій державі чи іще щось…Марно ж...

Монк відпив латте із зефірками. Криво усміхнувся й похитав головою.

—Бачив тебе з дівчиною, — продовжив Патрік, — гуляй краще з нею, а не вбивай час на те, що старші офіцери називають бездарністю. Кому зараз потрібні ці малі екскадри…

Наступний тиждень пішов на те, аби з допомогою Джулії та її подруг привести ідею до чогось що буде простіше, але потрібніше. Як говорила дівчина Фрея та Брунгільда з цікавістю взялились за ідею, накидали схем захисту флоту від його “вовків”, і пройшлись катком по його плану. Вибравши те, що на симуляціях вижило хлопець зібрав таку сяку схему та пішов до наступного адмірала.

Адмірал Куртц почав з того, що тримав Монка в передпокої годину. Коли приняв, то це був іще більший провал. Старий огрядний чоловік попиваючи сік із великого кухля, сидячи за великим дерев’яним столом, розважливо і глузливо повторював майже те саме, що й Левасер. Він посміявся з ідеї курсанта з експериментальної групи, який наважився думати про щось таке, чим має займатись нормальний, двічі підреслив це офіцер. Монк лише посміхнувся крізь зуби і подякував за критику.

В себе його повернув сухий кашель.

— Юначе, а ви хоч пошукали в мережі мою біографію? — незвично дзвінким голосом для старої людини запитав Кроу, оглядаючи Монка з-під піднятих брів. Невисокий чоловік, із видовженим як обличчям тримав в зубах електронну люльку й дивився на курсанта з посмішкою та легкою іронією — Чи ви так чисто по принципу рендому?

Важко зітхнув, й присів на крісло.

—З таким би ви до моїх колег, Левасара чи Куртца. Вони ж не просто списані, вони... так би мовити, відомі експерти в своїй справі. А ось у ваших очах... — він зробив паузу, прискіпливо вивчаючи Монка, — блиснуло роздратування. Значить, були, і що вони вам сказали?

— Сер, вони висунули сумніви, що моя ідея має право на життя, — обережно сказав Монк. — І порадили не витрачати часу.

Кроу засміявся.

— То Левасер вас послав, а Куртц, мабуть, годину маринував, а потім теж послав, — з посмішкою відповів адмірал. — І ось ви вирішили, що треба йти до мене. А чому саме я? В академії нема гідних керівників? Чи ніхто не хоче з вами зв’язуватися? Чи йдете до кінця, та по списку?

Монк зробив глибокий вдих, вирішивши все викласти на стіл.

— Сер, у мене репутація людини, яка вічно опиняється в центрі пригод, — зізнався відчуваючи, що вуха починають горіти, а в душі шкребе котокроб . — Академія до мене ставиться обережно.

Старий задумався. Запала мовчанка яку перебивало гудіння карів на вулиці.

— Так, авантюрист, але везучий, бо поки що не вляпався так, щоб вигнали, — міркував Кроу, пустивши кілька кілець диму, а тоді усміхнувся мов би сперчався сам з собою, подивився на Монка з усмішкою. — Друзі у вас є хороші, раз вам порадили подивитися на науку. Дисципліну ви, звісно, не дуже любите, але хоча б чесні.

Монк ошелешено відкрив рота, відчуваючи, що його щойно мовби препарували.