Розділ 6 Уроки тактики.

— От бачиш, можеш ж ти без пригод, як захочеш, — весело промовила Джулія, коли вони зустрілись в кафе “Везіння Араміса”. За тиждень, що вона не виходила на зв'язок, дівчина змарніла: кола під очима, червоні очі, що вказували на дику втому.

Курсант потер лице, та приглушив музику яка тихо лунала в кабінці відволікаючи його від споглядання на подругу. Окинув меню, та навгад вибрав дві страви. Якісь бульйони від бабці Егг та синтезоване тофу у соусі із місцевої глілкти,що б це не означало.

Саме кафе було затишним підвальним приміщенням з кількома десятками приватних кабінок, за планту +10 кредів в годину, але грошей поки вистачало. Джулія вела їх так наче не раз тут бувала від академії, через старий парк до університетського кварталу, й час від часу віталась то із тим то із іншим курсантом, хлопець ж тільки сподівався поскоріше заскочити кудись – викладачі так його ганяли, що часу навіть поїсти не було. Щастю Монка не було меж коли вони зупинились перед великою коробкою із скла та бетону, й звенули в до дверей біля чорного входу.

— А що ти там мені прислав за якусь таблицю? — здивовано спитала вона, показуючи щойно отриманий документ.

Хлопець весело розсміявся:

— Та це звіт тобі, де я оцінював свої пригоди по рівню червоний і не дуже. Якщо бажаєш, можеш подивитись на найвищий рівень «Небезпечний». До речі він там якраз перебував на межі, але ти ж знаєш, де Монк — там і пригоди.

Джулія весело розсміялась, й поправила своє волосся яке вперто не бажало триматись купи:

— Та ти,що хворий...- але відкрила планшет, й додала з цікавістю, -  Ану що там?

Кілька хвилин уважно вивчала, й тут її очі розширились:

— Монку, а це що вже таке?

Той напружився, хоч знав, що  і нічого страшного в таблиці не було. Він просто жартівливо позначив всі свої пригоди за останні дні і, чисто по приколу, приписав їм мітки. Пригадав як складав цей ліст, й дражнив Хуго, в якого була складна симуляція, іще й попивав квас, підсміюючись, визначаючи пріоритети. Приміру днями він купив собі кілька цивільних футболок і шорт, і дав тому помаранчевий пріоритет.

— Ти про що? — запитала Джулія, вказуючи пальцем на екран. — Тут сказано, до речі, що ти позичив Грімо 5к кредів. І цитую: «Рудовоз», - на нього подивились поглядом повним злості, додали -  У що ти, малий негіднику, вже вліз? І головне — вніс у свій звіт! Я розчарована, - вона схрестила руки на грудях, - І ні, я не лізу в твій гаманець.

Монк відчув, як серце почало битися швидше. Прочинились двері, заїхав робот-офіціант який привіз страви, і подвійну каву для дівчину. Поки машина виставляв вся на стіл,  курсант в якого запалали вуха, та почали шкребти кракозябри в душі  пішов у атаку, й поспішив пояснити, сідаючи поруч з нею.

— Джулі, дивись, — швидко промовив Монк, намагаючись уникнути її суворого погляду. — Це мої друзі, енсіни з “Нова”.  Попросили 10к, щоб викупити шахтарський човник. Ці чудаки хочуть руду копати, поки “Нову” ремонтують. Там все безпечно, - усміхнувся, - Я не давав їм гроші просто так. Якщо не я, то вони йдуть до бандитів. І взагалі, розписка пішла. Все чисто. Якщо що, з їх зп фінвідділ флоту буде знімати…

Монк  оберег но присунувсь й спробував приобняти Джулію, та вона відсторонилась, гмикнула і  з гордим поглядом почала пити каву. Він ж лише зітхнув, піднявши руки в знак безсилля. Тоді додав тихіше.

— Як думаєш, що краще? Підтримати друзів чи віддати гроші місцевим гопникам? 

Дівчина сумно посміхнулась:

— Дивись, аби не летів їх десь там виручати, —але в голосі вже було більше втоми, ніж роздратування. — Вибач, в мене стільки роботи, що я вже сил не маю…Іще й за тобою приглядай… сумно похитала головою, та накинулась на страву. Вже потім коли залишилось десь третина тарілки, усміхнулась, - Ну я знову злюка?

Монк коротко засміявся, нахилившись до неї і ніжно промовив:

— Якщо й злюка, то наймиліша.

Підсунувся до неї, обняв, вони кілька секунд просто сиділи разом. Намагався не дихати, боячись, що зараз знову все піде кудись куди не потоібно. Та врешті Джулія, спробувала вирватись. Мить й між ними зав’язалась весела боротьба.

Бамц! Порожній стакан, який вони випадково зачепили, покотився по підлозі. Джулія, трохи стурбована, швидко глянула на стакан, а Монк, засміявся:

— Не хвилюйся, я спеціально уточняв, що в нашу кабінку треба все пластикове. — знову усміхнувся, намагаючись розвіяти її сумніви. Тоді уважно подивився на великі кола під очима,  — І чим ти так занята, що навіть не спиш і не їсиш? Просвіти мене, моя незрівнянна тактикиня. — жартівливо спробував полоскотати її але зупинився перед піднятою бровою, — може дикий Монк тобі зможе допомогти?

Дівчина сумно розсміялась.

— Весь наш курс не може вже чотири місяці провести симуляцію бою фрегата проти п’яти рейдерів так, аби фрегат не отримав критичних пошкоджень. Отаку от задачаку нам видав один із викладачів. Там такі зубри нашого поламались, й говорять, що це нереально, що ти не уявляєш. А ти думаєш, що зможеш?

— Чекай, фрегат проти п’яти рейдерів? — здивувався Монк. — Чорт, так це він тобі задав провести бій "Нови", аби виграти. Зараза, воно що, буде мене переслідувати весь час? Я не ваш профі, але таким може й щастить.

Джулія лише сумно всміхнулась.

— Дурень, я прийшла до тебе відпочити від цього всього, а ти знову в те лізеш?

Обвела поглядом кабінку, показала на меню, де писалось, що оренда кабінки продовжилась на годину автоматично. Та курсант помахав головою.

— Джулі, може я й дурень, але той бій запам’ятав до кінця життя. В нас попереду ціла ніч перед заняттям, можемо бавитись з тим, скільки хочеш.

— Що ти маєш на увазі ціла ніч? — насторожилась дівчина.

— Та не бійся, — усміхнувся Монк. — Тут можна зняти номери. Он положу тебе спати, а сам буду охороняти твій сон під твоїми дверима і пробувати ту задачку подолати. Завтра одного скотського викладача буду позіханням бісити.