Інтерлюдія 1

Джулія сиділа в кафе, повільно смакуючи кожен ковток лате. Поруч на столі лежав круасан із вишневою начинкою та тактичний термінал. Останні дві години вона вкотре намагалася провести симуляцію бою фрегата проти п’яти рейдерів так, аби фрегат не отримав критичних пошкоджень. Завдання було архіскладне, але керівник їхнього курсу, полковник Шварцкопфф, обіцяв: курсант, який доведе, що це можливо, отримає відзнаку тактика та купу гарних рекомендацій.

— Джулі, це безнадійно. Ми всією групою билися над цим два місяці — і нічого. А ти знову довбешся і довбешся, — її подруга та одногрупниця Брунгільда, як завжди, намагалася відмовити її від цієї, на її думку, марної трати часу.

— Має бути спосіб це провести, інакше Шварцкопфф не давав би цієї задачі. І якщо інші здалися, я хочу таки добитися свого.

— То у вас, бляха, сімейне… Останні місяці чотири ти вся в роботі, як дика. Відпочила б…

— На те ми й тактики, а не якісь гуляки. Я маю це зробити.

Почулося покахикування біля їхнього столика. Дівчата підняли очі й побачили третю незмінну учасницю їхнього тріо з першого курсу академії — Фрею. Дівчина, як завжди, виглядала так, наче ось-ось піде на світський раут. Ніщо в ній не видавало, що вона щойно прибула з чергування в системі Ринсвінд-2.

— Джулі, ти не повіриш, кого я бачила в академії, коли здавала документи… — Фрея взялася в боки й вичікувально дивилася на подругу.

— Ну, і кого? — Джулія підняла одну брову. Вона терпіти не могла манеру Фреї перетворювати все на гру у вгадування. — Так от, слухайте, дівчата, — Фрея присіла, витримала ефектну паузу і продовжила: — Йду я по академії, бачу — йде племінниця твого П’єра…

— Це не мій П’єр. Це була помилка, — хмуро відрізала Джулія.

Фрея лише відмахнулася.

—Та чекай. Так-от, йде Марі, а за нею — ти не повіриш… — вона знову замовкла, а тоді, уважно дивлячись на Джулію, промовила: — Один твій знайомий технік. З такого собі фрегата «Нова».

Джулія ледь не впустила лате. Вилаялася. Тоді недовірливо подивилася на подругу.

— Фре, ти мене розіграти вирішила? Той ідіот зараз має бути десь у системі Енк, на своєму кораблі, полірувати улюблені рельсотрони.

Дівчата пирскнули зі сміху.

— Та ні, не помилилася. Це точно він. Знаєш, про що вони розмовляли? Його питали, чи хоч на третьому занятті у нього не буде пригод із викладачами. Скажи, хто ще може так притягувати халепи, як такий собі енсін… а ні, вже, певно, курсант Монк?

Джулія знову вилаялася, відкрила внутрішню мережу училища і почала шукати списки першокурсників. Раптом її погляд зачепився за графу: «Експериментальний курс. Офіцер малого транспортного корабля. Термін навчання — 1 рік». Спершу хотіла пропустити, але в голові з’явилася здогадка. Вона відкрила список. Ошелешено замовкла, побачивши фото та підпис: «Курсант Деметріус Монк».

Фрея витягнула планшет з її пальців, глянула і переможно посміхнулася:

— Ну що, жарт? До речі, Джулі, я б радила тобі якось вирішити проблеми зі своїм «гаремом».

— Що ти маєш на увазі? — спантеличено спитала Джулія.

Фрея мовчки вказала їй на розклад дисциплін курсу і натиснула на вкладку «Космічна тактика та стратегія». Сторінка відкрилася. З екрана на них холодно дивилося фото майора Леблана.