Розділ 4. Старша сестра

Місце, куди мене привела пані Анна було кабінетом. Тут на стінах також весіло багато зброї, а біля вікна стояв письмовий стіл, завалений паперами. Але мене здивувало велике ліжко за напівпрозорою ширмою. Скоріш за все хазяйці кабінету доводилося неодноразово затримуватися в академії.

“Цікаво, що за Віктор? Може чоловік? Для чогось тут стоїть двухспальне ліжко”

Я зиркнула у бік жінки, яка щось шукала у скрині. Не вистачало щоб вона також вміла читати думки.

- Переодягайся поки та прийми ванну. Я сходжу у їдальню, щось знайду для тебе. - сказала пані Анна, поклавши згорток з речами на ліжко. - Ванна у сусідній кімнаті. 

“ Вона тут справді живе!”

- А ваш чоловік нічого не скаже, що я тут? - заїкнулась я, та відразу побачила, як жінка закотила очі.

- У мене немає чоловіка. Тому можеш не переживати. Сюди ніхто не зайде.

“Тоді хто такий Віктор?”

* * *

Пані Анна швидким кроком йшла по стежці, яка вела до будинку де була їдальня. 

“Хто такий Віктор? - подумки передражнила вона новеньку. - Скоро дізнаєшся, сонце. Він стане твоїм нічним кошмаром”

Химородниця не завжди так непривітно ставилася до студентів. Частіше вона могла похвалитися гарним настроєм. Але сьогодні під вечір прийшов лист від сестри, де вона писала про швидкий приїзд. Скоріш за все рідня почне за когось її сватати. Краще нехай сватають, ніж знов якісь проблеми в ордені. Більше факту заміжжя жінка не любила коли її втягували у справи ордену. 

Вона була старшою на декілька хвилин сестрою магістра ордену “Гармонії” - Алексис Кирилевської. Названою на честь видатної химородниці області Роксан та пра-пра бабці. 

Місце в ордені було готоване Анні, але вона відмовилася від нього, щоб присвятити себе навчанню нових поколінь чарівників. Тихе життя в селищі Ізбигнев, та гамірна фортеця от і все що треба було їй для щастя.

План академії частково був зроблений з чарівної школи “Резенфорд”, що за сімдесят років існування користувалася небувалою популярністю. Вона знаходилася на іншому кінці материка у герцогстві Фероманськ.

 Між імперією та герцогством після спільної перемоги над режимом імператора Гордія Мідного встановилися тісні та дружні відносини.

Зітхнувши, вона зайшла у кам'яну будівлю, що притулилася біля жіночого гуртожитку. 

Вечеря вже закінчилася, тому їдальня була майже порожньою. Декілька жінок прибирали довгі столи. 

Велика кімната слугувала не тільки їдальнею, а й місцем де студенти робили домашнє завдання. 

На цегляних стінах висіли важкі гобелени із зображеннями тіней істот із зачарованого лісу та велика картина, для якої позували перші лицарі ордену “Гармонії” разом з магістром та його нареченою.

На кожному столі стояли масивні підсвічники. А біля них по обидва боки - довгі лави. 

Анна обвела кімнату поглядом та підійшла до жінки, що вже закінчила сортувати брудні тарілки за розміром.

- Марто, чи залишилося на кухні щось? До нас зарахували нову студентку. 

- Так чого ж вона не прийшла на вечерю? - жінка цокнула язиком.

- Вона вже з'явилася після. Не встигла. Так що?

Жінка кивнула та зникла за дверима. Через декілька хвилин вона повернулась з тацею на якій стояла тарілка з гречаною кашею, рибна котлета та склянка з компотом.

- А на який факультет її зарахували? - поцікавилася жінка, діставши з кишені фартуха записник.

-  Поки не було випробування. Ти б бачила у якому вона прийшла замученому стані. Уявляєш, Марто, вона йшла сама через ліс! Та ще й не місцева! 

- Наш ліс це місце страшних легенд. - хмикнула жінка. - І що ж її штовхнуло у таку мандрівку?

- Сподіваюся скоро дізнаємося. - усміхнулась Анна, забравши тацю.

* * *

Я сиділа на стільці, вже перевдягнута у чисту сорочку, та візерунчасту плахту і переплітала косу. До цього мені не доводилося носити подібний одяг.

Двері стукнули і в кімнаті з'явилася пані Анна з тацею. Поставивши її на письмовий стіл, вона озирнулася у пошуках мене.

- Тобі щастить. Часто студенти з'їдають усе, що готують у їдальні. Сьогодні хтось вирішив відмовитися від вечері.

Я подивилася на тарілку і у мене забурчало в животі. 

Поки я їла, пані Анна кудись вийшла і повернулася з двома хлопцями, які внесли ще одне ліжко. Побачивши моє здивування, вона розсміялась, відпустивши хлопців.

- Тільки у мене у коморі є запасне ліжко. Ти не перша, кого директор приводить до мене. Правила академії забороняють поселити у гуртожиток без вступного випробування. А ті, хто прийшов в академію через ліс не дуже сповнені сил, щоб щось робити.

- Чого не зробити окреме приміщення для таких студентів? - здивувалася я.

- Я теж це питала. Але поки не дійшли руки. - сівши на стілець, вона з цікавістю подивилась на мене. - Чому ти вирішила поступити в академію? Навчальний рік вже давно йде.

Я опустила голову, відклавши ложку.

- Мене хотіли видати заміж і я втекла з дому.

- Зрозуміла. - пані Анна більше не стала розпитувати. Я сподівалася побачити на її обличчі розчарування, зневагу, бо місце жінки за чоловіком. Але вона тільки зітхнула, та пішла шукати другий комплект постільної білизни.

Залишок вечора та ніч пройшли спокійно.