Розділ 23

Серце відстукувало невідомий ритм. У вухах дзвеніло від страху, ноги ніби приросли до землі, а пальці оніміли від магії, що розлилася по тілу, темної, пекучої, п'янкої.

Перед очима наче наживо затанцювали рядки з моєї книги по темній магії. У вухах виразно звучали слова лорда Деміана. Я знала, що треба робити, моя рідна магія плескалась в грудях, заповнивши резерв повністю. Але... якщо мене зловлять? Що тоді?!

Перевертень ривком смикнув мене на себе з такою силою, що я клацнула зубами. Його обличчя витяглося, проступили риси якоїсь тварини, тіло збільшилося мало не вдвічі, шкіру подряпали кігті, що подовжилися... Він мене роздерти і зжерти зібрався? Прямо серед саду академії?

Плювати на реакцію магістрів! Якщо зараз цей звір мене зжере, то точно буде абсолютно байдуже, що там у мене за магія! Була!

Батько колись казав, що я володію дуже Терінгвейською особливістю – спочатку роблю, потім лякаюся. Так само завжди робила моя мама, в дівоцтві Терінгвей. І в цей момент у мене з'явилася нагода перевірити його слова ще раз.

Ось і зараз мозок сам аналізував та шукав вихід.

Можна було спробувати закричати, покликати на допомогу, але на галявині все ще панував хаос, і навряд чи хтось мене тепер почує.

А сама я не могла протиставити перевертню нічого, крім магії, а значить, розкриття моїх здібностей неминуче.

Печать на його горлі мерехтіла, ніби антрацит під променями сонця. Вона була активована, отже, хлопець діяв не з доброї волі і навіть не за своїм бажанням. Тонкі темні магічні нитки розтягнулися в різні боки, йшли до темряви нічного академічного двору. І я закусила губу, придушивши бажання перехопити нитки керування. Тоді точно дізнаюся, хто за всім цим стоїть. Магія на якусь мить відкриє мені особистість чаклуна. Але тоді й він мене впізнає. А цього все ж таки краще уникнути, поки є можливість. Принаймні доти, доки я не зможу йому протиставити щось більше, ніж базові знання, до ладу не треновані на практиці.

А ось якщо впливати на печать.

Загалом у книзі зазначено, що підпорядковану нежить знищують. Або заспокоюють звичним способом. Але ж можна спробувати. Було одне заклинання, як зробити із підпорядкованої нежиті – вільну.

Всі ці думки пролетіли в моїй голові так швидко, що здавалося, ніби перевертень, що напав на мене, рухався в густому киселі. Ось він повільно схилився до мого обличчя, ледь загарчав...

Губи самі заворушилися, промовляючи заклинання, магія потекла рівно, легко вплітаючись у слова. У жодне порівняння не йшло з тим, як давалися мені заклинання зі світлою магією. Пальці трохи закололо, тіло звикало до рідної сили, як… ніби кров поверталася в перетисну кінцівку: колюче, болісно, ​​але правильно, вливаючись і даруючи життя.

Хлопець завмер. Печать на його горлі засвітився, почервоніла, наче розпечене залізо. Я все читала і читала заклинання, на одному подиху, до запаморочення. І на якусь мить стало страшно, що я могла зробити щось не так. Неправильно. Нашкодити йому. Але дороги назад вже не було. І я з розмаху запечатувала згусток темної магії, що накопичилась на кінчиках пальців, прямо в малюнок на його горлі.

Різкий спалах. Перевертня відкинуло від мене на кілька кроків, а я, втративши рівновагу, впала на коліна. Голова пішла обертом, коліна обпалило дрібним гравієм, що вп'явся в шкіру, а рот наповнився кров'ю з прокушеної губи.

Прогулялася, дохлі боги! Востаннє я кудись із кімнати взагалі виходила.

Я підняла погляд на труснувшого головою хлопця, що сидів у парі-трійці кроків від мене прямо на траві. І серце гулко вдарилося об ребра. Впоралася? Вийшло?!

 – Якого брудного гобліна відбувається? – пробурмотів він.

На очі навернулися сльози. Все ж таки я впоралася. Щоправда, тепер залишається сподіватися, що сплеск темної сили ніхто не засіче.

Я якось судорожно зітхнула, але вийшов скоріше істеричний схлип. І тіло затрясло дрібним нестримним тремтінням.

 – Мене це теж дуже цікавить! – почувся за спиною голос мого Меча.

А в мене подих застряг у горлі.

Як давно він там стояв? Що саме бачив? Що йому цікаво? І як я йому все поясню?

Пальці стиснулися, загрібаючи колючий гравій. Здається, я дуже рано розслабилася.