Розділ 12

 – Ти мені потрібна, – підхопивши мене під руку і не сповільнюючи кроку, на ходу кинув Ноллан, захоплюючи вперед коридором.

На нашій парочці відразу схрестилося з десяток зацікавлених поглядів. Ще б пак... Браян Ноллан в принципі привертав увагу, особливо жіночу. І треба визнати, форма студента Едрегор йому йшла значно більше, ніж будь – кому, підкреслюючи, як говорила моя шкільна подруга, істинно чоловічу статуру. Чи це я упереджена? Хоча... якщо додати до цього родоводу, рівень магії, потенціал... Що йому взагалі від мене могло знадобитися?

У будь-якому випадку виглядали ми відверто дивно – син династії і… не зрозуміло хто. Я прямо відчувала, як зараз вимірюють ступінь нашої з ним близькості і від щирого серця приписують мені найвитонченіші способи прив'язати до себе перспективного хлопця. А за мною тягнувся шлейф найбрудніших припущень, від яких мені, можливо, тепер і не відмитися. Прокляті боги, і попало мені... можна було б вирватися і обуритися, але тоді навіть сліпий зверне на нас увагу. Тому почекаю поки що.

Добре, хоче зі мною поговорити? Дуже успішно. Я теж мала, що йому сказати. Наприклад, щоб тримався від мене якнайдалі. І перестав псувати мені життя.

Дуже сподіваюся, що експеримент магістра-ельфійки йому, як і мені, не давав спокою. І перспектива зв'язати себе з безрідною дівкою на п'ять років теж мало тішила.

Ми завернули у вузький коридор. Точніше, звернув Брайан, а я тільки зачаровано простежила, як за мить потемніли стіни. Щось невловимо змінилося, і між лопатками пройшов холодок, наче дихання в спину. Моторошно захотілося пересмикнути плечима.

Душа Едрегор? Я вже починаю сумніватися, що це вигадка.

 – Знаєш, ти своєю увагою мені спокою не додаєш, взагалі – то! – Заговорила я, намагаючись не підвищувати голосу і підлаштовуючись під кроки Ноллана. – Уявляєш, що зараз про мене там вигадують?

 – Боїшся, що до твого лиса плітки дійдуть? – хмикнув Меч.

– Ні. Я просто не витягую на роль типової коханки. Тому якщо плітки вийдуть за межі академії, вирішать, що я тебе чимось опоїла. І тоді тобі доведеться тиждень у цілительській провести, доки всі тести проведуть, щоб довести мою провину. Пропустиш заняття…

Браян зупинився і розвернувся так різко, що я просто влетіла в нього, тицьнувшись носом йому в груди. І відразу відсторонилася.

 – Яка дивна у тебе фантазія. Довго думала?

– Чесно? Перше, що на думку спало. Ще посиджу – і не таке видам. Так що давай не надто зближуватимемося. Якщо вже така тобі небайдужа – спробуй хоч на людях це не показувати.

Мене удостоїли такого здивованого погляду, що захотілося розсміятися і запитати: “Отримав?”. Сама не розумію, як стрималася.

 – Слухай, тобі не здається, що в академії щось дивне коїться? – змінив тему розмови Брайан, залишаючи мої домисли без коментарів.

І від його серйозності мені і самій стало якось моторошно. Ох, він навіть не уявляв, як мені здається. І це мене відверто лякало. Ось тільки я зовсім не впевнена, що готова втручатися у все це.

Коридор був порожнім, але мені все одно було якось незатишно обговорювати щось. Немов нас все ж таки хтось підслуховував. Той, хто дихав у спину.

І взагалі, я абсолютно не так уявляла нашу з ним розмову. Думала, що він захоче поговорити про те, як уникнути остаточної прив'язки. І до чого тут те, що діється в академії. Це не наша справа. Наша справа – отримати диплом, а не пхати свого носа туди, куди не просять. Мабуть.

– Припустімо… – обережно почала я. – Дивного досить багато, але я не розумію, до чого тут ми. Для розслідувань незрозумілих ситуацій є адміністрація, варта. І… гончі.

Останнє ніби я навіть сказала рівно. Мій голос не здригнувся, як це бувало раніше. Але все одно у грудях щось перевернулося.

Якось я бачила, як затримували хлопця з темним даром. І найменше мені хотілося опинитися на його місці.

Нехай усі стверджували, що він, збожеволівши від темної магії, прикликав примар, і ті висмоктували сили з простих городян. Сполох забили цілителі: кількість хворих зросла так, що вони просто не справлялися – і подали сигнал до столиці. І разом із підмогою прибули гончаки. Двоє чоловіків і жінка. Які за півдня вирахували невдаху темного мага – самоучка, надягли на нього нашийник, позбавивши сили і паралізувавши його. І відвезли до столиці. Більше про нього ніхто нічого не чув, але всі справедливо підозрювали, що нічого доброго на нього в столиці не чекало. А в мене досить жива фантазія, щоб усіма силами намагатися уникнути такої долі.

Загалом, не хотілося б мені, щоб королівські гончаки прибули в Едрегор. Зовсім не хотілося.

– Сумніваюся, що адміністрація намагається у всьому розібратися більше, ніж приховати щось, що підірве авторитет навчального закладу. Але... Мені здається, що академія сама намагається нам щось підказати. Та частина тестування. Нам наче показали щось. Або комусь із нас, – Брайан вп'явся в мене таким поглядом, що я мимоволі стиснулася. – І потім... Ти ж щось бачила після випробування? Чому так дивилася на магістра Еленґель? – бо з нею точно щось не так. Але кому розповісти? Хто мене послухає? І що мені потім буде за це? – У тебе обличчя було, наче ти примару зустріла, – от... якийсь спостережливий. – Потім бібліотека… Що тебе змусило відмовитися від вказівок Охоронця? Ти ж не дурна, звикла дотримуватися правил – ще й до аналізу здібності є. Що ж ти так старанно приховуєш, міс Рейн?