Епілог

Минув один рік.
Академія Ноктюрн більше не була таємною школою, про яку знали лише обрані.
Тепер її ворота могли відкритися для представників різних світів.
Ангели приходили на заняття разом із демонами.
Русалки вчилися стародавньої магії у відьом.
Вершники драконів тренувалися на величезному полі за академією.
А в центрі всього цього стояла Мія Рейн.
Вона сиділа на даху академії й дивилася на захід сонця.
Поруч лежав Аурокс.
Колись його золоті очі здавалися Мії загадковими.
Тепер вони були майже як частина її власного життя.
— Ти знову тут, — почувся голос Даріана.
Мія обернулася.
— А де мені ще бути?
— На занятті.
— Я вже закінчила.
— Десять хвилин тому.
— От бачиш.
Даріан сів поруч.
— Ти змінилася.
Мія усміхнулася.
— Це добре чи погано?
— Добре.
Кілька секунд вони просто дивилися на горизонт.
Потім Даріан сказав:
— Пам'ятаєш нашу першу зустріч?
— На жаль.
— Ти тоді мене ненавиділа.
— Не перебільшуй.
— Ти назвала мене нестерпним.
— І досі так думаю.
Даріан засміявся.
Аурокс підняв голову, ніби вирішив нагадати, що він теж тут.
Мія погладила його.
— А ти пам'ятаєш?
Дракон тихо фиркнув.
— Думаю, він пам'ятає краще за нас, — сказав Даріан.
Мія подивилася на небо.
Її біле й чорне крила з'явилися за спиною.
Тепер вона більше не ховала їх.
Навпаки.
Вона пишалася ними.
— Знаєш, що найсмішніше? — сказала Мія.
— Що?
— Колись я думала, що все моє життя звичайне.
— А тепер?
Мія подивилася на академію.
— Тепер я не знаю, що таке «звичайне».
Даріан усміхнувся.
— Мені подобається твоє «тепер».
Унизу почулися голоси.
— МІЄ!
Це була Ліра.
— НОРА ЗНОВУ ЗНАЙШЛА ЩОСЬ ДИВНЕ!
— Я нічого не знайшла! — обурено крикнула Нора. — Воно саме мене знайшло!
Мія засміялася.
— Схоже, спокій закінчився.
Даріан підвівся.
— Він протримався цілий рік. Це рекорд.
Мія теж піднялася.
Вони разом спустилися сходами.
Біля входу на них чекали Ліра, Нора та Кайрен.
— Що сталося? — запитала Мія.
Нора простягнула їй стару книгу.
На її останній сторінці з'явився новий символ.
Білий.
Чорний.
І срібний посередині.
Мія нахмурилася.
— Але ж Ереб...
— Це не він, — сказала Нора.
— Звідки ти знаєш?
Нора усміхнулася.
— Бо я бачила майбутнє.
Усі замовкли.
— І що ти побачила? — запитав Даріан.
Нора подивилася на Мію.
— Нову історію.
Мія взяла книгу.
На сторінці повільно з'явилися слова:
«Кожен кінець — це двері для нової історії.»
Мія усміхнулася.
Вона закрила книгу.
— Тоді нехай наступна історія починається.
Аурокс заревів.
Над Академією Ноктюрн зійшов місяць.
Біле світло.
Чорна тінь.
І срібне сяйво між ними.
Три сили.
Одна команда.
І цілий світ попереду.
Кінець. ✨