Розділ 8

Небо над демонічним світом спалахнуло чорною блискавкою.
Порожнеча стояла навпроти замку.
За нею з темної брами виходили десятки тіней.
Демони на балконах завмерли.
Навіть члени ради більше не сперечалися.
Вони дивилися лише на Мію.
— Віддайте дівчину, — пролунав голос Порожнечі. — І я залишу ваш світ.
Король демонів зробив крок уперед.
— Ти брешеш.
— Можливо.
Темна фігура підняла руку.
— Але якщо вона залишиться, Порожнеча забере її разом із вами.
Мія стиснула кулаки.
— Я нікуди не піду.
Даріан став поруч.
— Я теж так думаю.
Мія глянула на нього.
— Ти ж нещодавно хотів, щоб я пішла з Академії.
— Не нагадуй.
Ліра тихо засміялася.
— Ви двоє навіть під час битви сперечаєтесь.
— Це вона починає, — одночасно сказали Мія й Даріан.
Нора похитала головою.
— Неймовірно.
Раптом земля здригнулася.
Тіні кинулися вперед.
— Усім захищати замок! — наказав король.
Почалася битва.
Демони створювали щити з темного полум’я.
Маги Академії, які встигли пройти крізь браму, відповідали світлими заклинаннями.
Ліра підняла руки.
Навколо неї здійнялася вода, що перетворилася на потужну хвилю.
Нора відкрила книгу.
— Праворуч!
Мія відразу повернулася.
Темна тінь наближалася до неї.
Вона підняла руку.
Біле світло вдарило вперед.
Тінь зникла.
Але одразу з іншого боку з'явилася ще одна.
Мія використала чорне полум’я.
І знову відбила напад.
— Я починаю розуміти, — сказала вона.
Даріан глянув на неї.
— Що?
— Біле відштовхує.
Вона підняла другу руку.
— Чорне руйнує магію.
Даріан усміхнувся.
— Тоді використовуй їх разом.
— Я не знаю як!
— Спробуй!
— Чудова порада!
Аурокс раптом заревів.
Він піднявся в повітря.
Даріан стрибнув йому на спину.
— Мія!
Вона подивилася вгору.
— Стрибай!
— Куди?!
— До нас!
Мія розбіглася.
Аурокс опустився нижче.
Вона стрибнула.
На мить здалося, що вона не встигне.
Але чорне крило розгорнулося.
Потім біле.
Вітер підхопив її.
Мія піднялася в повітря і приземлилася на спину дракона.
— Ти це бачила?! — вигукнула Ліра.
Нора посміхнулася.
— Тепер вона точно не звичайна учениця.
Аурокс полетів просто над полем битви.
— Праворуч! — крикнув Даріан.
Мія повернула голову.
Знизу наближалася величезна хвиля темної магії.
— Я не встигну!
— Довірся Ауроксу!
Мія заплющила очі.
Вона поклала долоню на чорну луску.
Відчула серцебиття дракона.
Раз.
Два.
Три.
І раптом зрозуміла.
Вона не повинна наказувати йому.
Вони повинні діяти разом.
— Аурокс!
Дракон різко повернув.
Мія розвела руки.
Біле світло в одній долоні.
Чорне — в іншій.
Вони почали рухатися назустріч.
— Що ти робиш?! — вигукнув Даріан.
— Не знаю!
Світло й темрява зіткнулися.
Але замість вибуху утворилося срібне полум’я.
Воно розлетілося навколо Аурокса величезним колом.
Темна магія Порожнечі розсіялася.
Усі завмерли.
Мія відкрила очі.
— Вийшло…
Даріан дивився на неї з подивом.
— Ти щойно створила третю силу.
Порожнеча вперше відступила.
— Неможливо…
Мія повернулася до неї.
— Ти хотіла мою силу?
Срібне світло засяяло навколо її крил.
— Забирайся.
Порожнеча підняла руку.
— Ти ще не знаєш, що носиш у собі.
— Тоді я дізнаюся.
Мія спрямувала силу вперед.
Аурокс заревів.
Даріан підняв зброю.
Ліра й Нора стали поруч.
Демони підняли свої щити.
І всі разом вони відтіснили Порожнечу назад до брами.
Але раптом Порожнеча засміялася.
— Ви думаєте, що перемогли?
Вона подивилася просто на Мію.
— Тоді чому твій батько досі ув'язнений у світі ангелів?
Мія завмерла.
— Що?
— А твоя мати…
Пауза.
— …уже давно шукає спосіб дістатися до тебе.
Темна фігура зникла в брамі.
Ворота зачинилися.
Битва завершилася.
Але Мія не раділа.
Вона повернулася до Даріана.
— Мій батько живий.
— Схоже на те.
— І мама теж.
Нора повільно закрила книгу.
— Тоді наступна наша подорож буде до світу ангелів.
Аурокс тихо заревів.
Мія подивилася в небо.
Два крила — біле й чорне — світилися за її спиною.
Вона ще не знала, що попереду на неї чекатиме.
Але тепер у неї була команда.
Друзі.
Дракон.
І сила двох світів.
Битва закінчилася.
Але справжня війна лише починалася.