Розділ 25

Глядачів було менше, ніж зазвичай. Ельва мала рацію, коли казала, що це місто невелике. Але, незважаючи на все, Ксанта нервувала. Та що там! Вона по-справжньому боялася, відчуваючи, як тремтять коліна. Розуміючи, що час невблаганно біжить уперед. І до її номера, який мав завершувати виступ бродячого цирку, залишається зовсім трохи.

Ось завершився танець Татії. А ось уже Дерік повертається за лаштунки невеликого намету. Перерва зовсім коротка, Ельва тільки встигає погадати кільком глядачам. А Пташка готується вразити всіх своїми трюками.

Сьогодні було ухвалено рішення не перенапружувати Ксанту. Тому номер Малівики був звичайним, без канатів, що рвалися стрілами. Без падінь із величезної висоти, які закінчувалися чудовим порятунком.

Сьогодні особливим номером програми мала стати Ксанта.

— Пані та панове, дозвольте представити нашу нову артистку! Ви перші, хто побачить її! Ви перші, хто зможе насолодитись її виступом! — голос Ітара долинав до двоєдушниці ніби звідкись здалеку. Наче їх не розділяла якась тонка тканинна стіна. — Наша Приборкувачка!

Натовп вибухнув криками.

— Щасти, — прошепотіла Пташка, опинившись чомусь за спиною Ксанти.

Хоча дівчина була впевнена, що номер тієї ще не добіг кінця. Адже вона не могла пропустити його, правда? Не могла не помітити?

Переляканий погляд вона кинула за спину і знайшла їм Деріка. Саме Деріка, який дивився прямо на Ксанту та посміхався. Він просто кивнув їй. І від цього на душі у нової артистки стало якось спокійніше.

«Як ж лячно, Дволикий!» — подумала вона, а потім на мить заплющила очі і зробила крок вперед.

Вона не бачила людей, які зібралися біля дерев'яної огорожі. Не бачила рівно до того моменту, поки слідом за нею на арену не зробив крок величезний чорний кінь.

«Скільки ж тут людей?» — думала дівчина, відчуваючи, як серце б'ється десь під горлом. Як пітніють долоні. А з голови вивітрюється взагалі все, окрім паніки.

Якщо вона зараз втратить контроль, то душа коня розчиниться у повітрі.

Їй не можна цього допустити. Ніяк не можна.

Тому що…

«Тесса, поглянь на мене. Думаю, ти була б рада, відсвяткуй ми наш день народження саме так».

Посмішка з'явилася на губах двоєдушниці. А страх зник.

Для неї це зайняло надто багато часу. А ось для натовпу — кілька миттєвостей.

Люди не помітили невпевненості чи страху. Вони не помітили нічого з того, що могло би зіпсувати виступ. Вони бачили перед собою тільки дівчину у чорних вузьких штанях та м'яких коричневих чобітках. У темно-зеленій сорочці з широкими рукавами, перетягнутими шнурками в кількох місцях. І у червоному плащі з каптуром. А ще масці. Темно-червоній масці.

Незважаючи на те, що кольори для вбрання обирала Ніль, а не Ксанта, в ньому поєдналися два кольори — два улюблені кольори сестер: червоний і зелений.

— Почнемо, — прошепотіла Ксанта і посміхнулася.

Вона не просто бачила погляди юрби, вона їх відчувала. Вони опалювали шкіру, пропалювали тканину одягу. І ніби впивалися в саме серце.

Кінь тим часом повільно зробив перше коло вздовж огорожі, обдаючи тих, що зібралися легким вітерцем.

У руці Ксанти був затиснутий шкіряний батіг із роздвоєним язичком. Просто атрибут, на якому наполяг Ітар. Тому що так було б зрозуміліше глядачам.

Помах. Свист. Клацання.

І кінь пришвидшується, ніби злякавшись. Здійснює ще одне коло по арені.

Помах. Свист. Клацання.

Кінь розвертається і біжить прямо на Ксанту, ніби маючи намір її збити. Дівчина робить крок убік і змахує батогом.

Вона мовчить. Не вимовляє жодного слова. А кінь розвертається і встає дибки, розсікаючи копитами повітря. Так близько від жіночого обличчя пролітають копита, що натовп ахає, але Приборкувачка і бровою не веде.

Вона змахує батогом ще раз. Клацає їм у повітрі.

І кінь встає на чотири ноги, а з-під стелі на товстих канатах спускається кілька металевих кілець. Вони хитаються, виглядають ненадійно. Але кінь слухається наступного удару батогом. Принаймні саме так думає натовп.

Кінь розвертається, оббігає арену і стрибає у перше кільце. Потім наступне. На арену майже непомітно вискакує один із помічників, у його руці смолоскип. Він підносить його до найближчого кільця. Простого, металевого. І воно спалахує по контурі полум'ям.

Ксанта стоїть у центрі арени, стиснувши зуби. Полум'я несправжнє. Воно магічне, тільки здається гарячим і існуючим.

А кінь уже стрибає в це кільце, збиває боками вогонь, який міг би обпекти тварину. Будь це полум'я справжнім. Будь кінь справжнім.

Зітхання та оплески сиплються на нову артистку. Вона лише схиляє голову і знову клацає в повітрі батогом. Кінь зупиняється поруч, лягає на живіт перед Приборкувачкою, підгинаючи ноги. Ксанта залазить на спину і погойдується, коли тварина встає.

Погляди сконцентровані на них. На ній.

— Ще раз! — це перше і єдине, що вона вимовляє за свій виступ досить голосно, щоби почули глядачі. Кінь дає ще одне коло по арені, за яке Ксанта випрямляється і встає та випростовується на спині коня.