Розділ 1

— Ти спиш? — тихий шепіт і шелест тканини зламали тишу передсвітанкових сутінків.

— Ні, — Ксанта поворухнулася, повернулася на бік і подивилася туди, де на сусідньому вузькому ліжку лежала її сестра. Сестра близнюк. — Не можу дочекатися сходу сонця. Швидше б уже.

— О-о-о так, — Тесса перекотилася на спину і, прикривши очі, блаженно посміхнулася. А потім закусила губу і на межі чутності озвучила те питання, яке ставила сестрі щоранку. — Вийшло?

— Ні. Знову.

Ксанта відкинула тонку ковдру та опустила босі ноги на дерев'яну підлогу.

Тесса буквально відчула той відчай, який захоплював сестру після кожного пробудження. Але не могла сьогодні не спитати, не могла втратити надію.

— Це не біда! — вона схопилася з ліжка. — Ти ж чула, що казала матінка, у неї теж довгі роки не виходило. Ти ще маєш час.

— Усього три зими, — прошепотіла Ксанта і навпомацки знайшла сукню, стягнула через голову нічну сорочку. — Тесса, в мене залишилося лише три зими. Якщо не прокинеться друга душа, мене виженуть.

— Та ніхто тебе не вижене! Не було ще такого, щоб душа не прокидалась!

Ксанта сумно посміхнулася, але продовжувати цю тему не стала. Друга душа її сестри прокинулася на п'яту зиму їхнього життя. Тесса довгі роки зміцнювала цей зв'язок, багато чому навчилася у батьків і тітоньки, і тільки зараз — майже через десять зим — можна було сказати, що друга душа була під повним контролем сестри.

Цілих десять зим знадобилося Тессі, щоб опанувати свою силу. І в неї було в запасі ще три, щоб витратити вік навчання з користю, удосконалити свої навички і зробити крок у наступний період життя. У вік створення.

Нова хвиля розпачу накрила Ксанту, прибиваючи її до гострих скель на самому дні. Але сьогодні їй знову вдалося впоратися з цим і з високо піднятою головою зробити крок у новий день.

Тим паче цей день був особливим. Не можна забруднювати його сумом.

Тесса наздогнала сестру на ґанку невеликого дерев'яного будинку і, підхопивши під руку, посміхнулася.

На душі полегшало. Ксанта сама не помітила, як усміхнулася у відповідь і підставила обличчя першим променям сонця, які вже вислизнули з-за обрію і торкнулися полей та луків, що оточували невелике поселення за високим частоколом.

— На річку? — вигнула тонку темну брову та сестра, яка всіляко намагалася підбадьорити другу.

— Спочатку зберемо яйця, поллємо грядки, а потім можна і на річку, — усміхнулася Ксанта, відпускаючи долоню сестри і закочуючи рукави простої сірої сукні.

— Але сьогодні велике свято, — обсмикнула її Тесса. — Жодного клопоту по господарству.

— І хто нас за це покарає? Матінка? — хмикнула Ксанта і, спустившись по міцних дерев'яних сходах, зробила крок на вузьку стежку в траві, що вела на город і до курників.

Тесса простежила за сестрою з невдоволенням, написаним на обличчі, важко зітхнула і, зиркнувши у бік сусідських будинків, поспішила наздогнати Ксанту.

До сходу сонця вони впоралися з домашніми справами і втекли з поселення до того, як прокинулися батьки. Тесса все ж таки мала рацію, в такий день, як сьогодні, не варто нехтувати правилами. І матінка б не погладила по голові обох за залишені на кухонному столі яйця та зелень. Але обидві знали, що матінка настільки ж швидко заспокоюється, як і обурюється. Тому, коли село почало прокидатися, сестри вже вислизнули за ворота й попрямували до широкої річки через вузький пролісок.

Сміючись і тримаючись за руки, вони босоніж бігли густою травою, перестрибуючи через повалені сильним вітром дерева.

Тесса першою дісталася берега. Різко розвернулася, присіла навпочіпки і, зачерпнувши долонею крижану воду, запустила бризками в сестру. Заверещавши, Ксанта відскочила і стягнула сукню.

Наступні півгодини вони хлюпалися в річці, раз у раз занурюючи з головою і намагаючись відшукати на мулистому дні рідкісну квітку, яка розквітає лише цього дня. А потім довго лежали на березі, висихаючи під палючим промінням літнього сонця і говорячи про все на світі.

— Купець щось запізнюється цього року, — пробурмотіла Ксанта, передаючи сестрі сріблясту квітку на тонкій ніжці.

— Весною дуже дороги розмило, — озвалася Тесса, забираючи рослину, яку їм таки вдалося знайти.

Срібляста водяна троянда тремтіла від легких поривів вітру. Тонкі пелюстки тріпотіли, погрожуючи відірватися від крихітної чорної серединки. Якщо сестри донесуть квітку до дому і поставлять у скляний наповнений водою глечик, ця троянда буде освітлювати їх спальню щоночі до перших заморозків. До осені вона поступово почне втрачати свою силу, тьмяніти, а з першим снігом остаточно втратить магічні властивості.

— Якщо затримається ще днів на десять, ти допоможеш мені втекти до міста?

— До найближчого три дні шляху! — ошелешено видихнула Тесса, спершись на лікоть і глянувши на сестру. — Усі помітять, що ти зникла.

З чорного волосся впало кілька крапель на сірий пісок, який жадібно увібрав вологу.

— Своій репутації я вже точно гірше не зроблю, — відмахнулась Ксанта, навіть не розплющивши очей. — А батько з дядьком цього року вступають до віку споглядання, ми не можемо не привітати їх.