Розділ 29. Зв'язок і тіні

   Мелоді поправила пасмо волосся, що вибилося, і, гірко усміхнувшись, продовжила свою розповідь. Її голос, зазвичай дзвінкий і життєрадісний, наповнився нотками втоми, але саме це допомогло Віолетті трохи заземлитися й відволіктися від пульсуючого болю в грудях. Мелоді розповіла про те, як настав той самий момент, якого вона боялася найбільше на світі. Момент зізнання перед батьками. Вона довго збиралася з духом, перш ніж повідомила їм, що стала істинною парою дракона. І не просто якогось рядового адепта, а туманного дракона, позашлюбного брата самого Віталіона.

   Батьки Мелоді відреагували саме так, як вона й очікувала. Вони були в глибокому шоці. В домі почався справжній хаос. Мати хапалася за голову і раз у раз тягнулася до заспокійливих настоянок, а батько й зовсім рвав і метав. Вони лаялися так, що дрижали шибки у вікнах їхнього будинку. Основним їхнім аргументом було категоричне небажання приймати в сім’ю створіння, чия природа вважалася небезпечною і непередбачуваною. Вони кричали, що це ганьба, що репутація сім’ї буде знищена, і в якийсь момент навіть заборонили їй повертатися в академію, сподіваючись, що розлука допоможе розвіяти марево.

   Але Мелоді стояла на своєму. Вона намагалася донести до них просту і страшну правду. Істинний зв’язок уже встановлено, і від цього закону світобудови нікуди не подітися. Це не просто закоханість, яку можна перечекати, це переплетення душ на найглибшому рівні. Вона чесно сказала їм, що нарізно вони з Філіпом просто загинуть, а магія почне випалювати їх зсередини, перетворюючи життя на нескінченні тортури. Батькам довелося прийняти той факт, що доля вже зробила свій вибір, і будь-які спроби переінакшити її призведуть лише до трагедії.

   Батько Мелоді, трохи охолонувши, вимагав негайної появи Філіпа. Ця розмова була найважчим випробуванням для хлопця. Філіп постав перед суворим батьком, готовий до будь-якого результату. Батько довго й прискіпливо вивчав його, немов намагаючись розгледіти під людською подобою луску й полум’я. Він довго повчав хлопця на майбутнє, читав лекції про честь і відповідальність. А під кінець прямо й жорстко пригрозив, що особисто накладе на нього найстрашніше родове прокляття, якщо той наважиться бодай раз образити його доньку чи змусить її страждати.

   Кілька днів стосунки в домі залишалися гранично напруженими, повітря буквально іскрило від невисловлених претензій, але в підсумку вони змирилися з неминучим. Прийняти долю виявилося краще, ніж боротися з силою, яка вища за людські закони.

   Мелоді мимоволі усміхнулася, згадуючи, як пізніше вони гуляли в місті, до якого Філіп ще взимку намагався пробратися таємно. Тепер він ішов вулицями відкрито, тримаючи її за руку, але реакція оточуючих була неоднозначною. Люди проводжали їх настороженими поглядами, багато хто дивився з явною опаскою, а дехто й зовсім переходив на інший бік вулиці, углядівши могутню постать дракона. Але їм було все одно. У той момент вони почувалися господарями свого життя.

   Потім Мелоді посерйознішала, а її голос став тихішим. Вона розповіла, як вони з Філіпом дізналися про те, що сталося з нею у світі людей. Виявилося, що саме батько Мелоді, використовуючи свої старі зв’язки та знання заборонених розділів, допоміг Філіпу пробратися у світ людей на певний час, коли вони шукали її сліди. Це було вкрай ризиковано, адже магам не варто затримуватися там занадто довго. Чужорідна енергія того світу починає пригнічувати магічне джерело, і якщо вчасно не повернутися, може статися непоправне. Маг може назавжди позбутися сил або просто розчинитися в сірій реальності.

   Вони просиділи на лавочці в парку кілька годин. Розповідь Мелоді діяла на Віолетту як цілющий бальзам. Вона майже перестала тремтіти, занурившись у чужу історію, яка закінчилася перемогою кохання над обставинами. Але раптово Мелоді замовкла на півслові й замислено приклала пальці до скроні. Її очі на мить затягнулися легкою димкою, так проявлявся ментальний відгук.

 - Філіп кличе нас, - швидко повідомила вона, піднімаючись із місця. - Здається, Віталіон почав приходити до тями.

   Віолетта підхопилася так різко, що лавочка жалібно рипнула. Серце знову затріпотіло, але тепер це був не жах, а розпачлива надія. Вони поверталися до житлових корпусів поспіхом, майже бігом, не звертаючи жодної уваги на студентів навколо.

   Віолетта була настільки занурена в думки про Віталіона, що навіть не помітила дивних тіней, які супроводжували їхній шлях. Вона не бачила Макса, який, немов привид, з’являвся то в глибокій тіні колон коридору, то миготів десь удалині, на верхніх сходах гвинтових драбин. Він стежив за кожним її кроком, його погляд був важким і оцінюючим. Він вичікував, аналізував і був готовий до будь-яких раптових проблем, які могли виникнути через втручання Філіпа.

   Макс прагнув отримати Віолетту за будь-яку ціну. Вона була потрібна йому не просто як пара, а як ключ до його власного існування, як вінець його багаторічного плану. Ось тільки його здобич виявилася набагато норовливішою, ніж він очікував. Віолетта була готова боротися до самого останнього подиху, і це викликало в нього суміш роздратування й дивного захоплення. Він прекрасно розумів, що вбити Віталіона зараз, означає втратити Віолетту назавжди. Її душа просто не витримає такого удару, вона згасне, і ніякі стирання пам’яті, ніякі магічні маніпуляції зі свідомістю не допоможуть повернути ту іскру, яка його так приваблювала. Пуста оболонка йому була не потрібна.

   До того ж після сьогоднішнього він усвідомив, що добровільної згоди, яка була так необхідна для стабільності його сил, він точно не отримає найближчим часом. А якщо він спробує примусити її силою, порушивши правила гри, то сам же й постраждає. Відкат від її опору міг ударити по його власній магічній структурі, яка й без того була натягнута як струна.

   Спостерігаючи за тим, як Віолетта біжить коридором, прагнучи до свого дракона, Макс відчув усередині незнайоме й гризуче почуття. Він заздрив її безмежному й божевільному коханню до Віталіона. Заздрив тому, що заради цього раненого хлопця вона готова була кинути виклик богам і демонам.