Глава 24.4

– Зі мною нещодавно зв’язувався дядечко Айден, – Кайлен відкинувся в кріслі, схрестив долоні будиночком на грудях і задумливо подивився на брата. – Один з агентів таємної канцелярії намацав слід заколоту. На жаль, багато він передати не встиг. Передав лише через «магічний вісник», що в справі замішані вищі аристократи. І що перший удар готується через зрив заручин Радріка з сінлайською принцесою. Він хотів довідатися більше. Але його вбили, перш ніж з’ясував щось конкретне.

– Хоч якісь імена він назвав?

– На жаль, вийшов він тоді тільки на одного барончика. По суті, пішака. Той був необережний. І під час стеження за ним вдалося дізнатися ті деталі, про які я тобі сказав. І, випереджаючи твоє запитання, натиснути на нього вже не вдасться.

– Теж мертвий?

Кайлен кивнув.

– Хтось швидко зреагував і підчистив сліди. Усунув і барона, і нашого агента.

– Отже, король хоче, щоб ми тут наглянули за Радріком і принцесою? – припустив Джуліан.

– Саме так. Власне, це головна причина, через яку тебе сплавили зі столиці й вирішили прилаштувати сюди наставником.

– Та-а-ак... – простягнув Золотий Генерал, примружившись. – А ось з цього місця докладніше! Чому мені раніше нічого не сказали? Навіщо знадобилися ці ігри?

– Ніхто не повинен був нічого запідозрити. А ти, вже пробач, погано вмієш приховувати свої почуття. Ти мав правдоподібно зобразити невдоволення і навіть обурення. Іншими словами, поводитися як зазвичай. Ми з Айденом не виключаємо, що когось впровадили сюди, щоб підібратися ближче до Радріка і його нареченої. Але тепер у змовників, хто б вони не були, не має виникнути підозр щодо твого втручання. І ти зможеш діяти ефективніше.

– Ти вважаєш, заколотники можуть бути серед наставників або навіть студентів? – підняв брови Джуліан.

– Нових наставників в Академії останнім часом не з’являлося. Але і виключати того, що когось зі старих могли підкупити, не слід. Втім, це вже моє завдання – перевірити викладацький склад. Твоя ж – наглядати за студентами. Особливо за тими, хто спробує зблизитися з принцом і принцесою. Я цілком допускаю, що щур може опинитися і серед першокурсників.

– Чому мені здається, що ти чогось недоговорюєш? – повільно простягнув Золотий Генерал.

– Ти маєш рацію, – зітхнув Кайлен і глянув на нього особливо допитливо. – Скажи, що ти думаєш щодо тієї дівчини – Анни Клайс?

Обличчя Джуліана витягнулося.

– Ти це зараз серйозно, чи що? Підозрюєш цю бліду неміч?

– Життя давно навчило мене не вірити першому враженню, – похитав головою Кайлен. – І, зізнаюся чесно, я почав придивлятися до неї ще тоді, коли ти викликав мене до таверни.

– Ти що, гадаєш, що її спеціально до мене підіслали й підлаштували все так, щоб... – він замовк і насупився.

– Я не стверджую, що дійсно так і є. Але і такого варіанту не варто виключати. Усім відомо про твою слабкість до жінок, братику! – злегка посміхнувся Кайлен. – Тож підібратися до потрібного об’єкта через тебе набагато легше.

– Це повна маячня! – мотнув головою Джуліан. – Якби дівчина і справді була таємним агентом, то спокійно б пройшла відбір і зачаїлася на якийсь час. Вона не стала б влаштовувати цілу виставу в таверні. У цьому просто немає сенсу!

– Або, навпаки, на те був і розрахунок. Що ми так і подумаємо. А заодно переймемося почуттям провини й закриватимемо очі на ті нестикування, які можуть проявитися в її поведінці. Адже вони є, чи не так? – Кайлен проникливо подивився на брата. – Навіть я звернув увагу на те, що вона тримається не як простолюдинка. Ти ж спілкувався з нею більше за мене. Що скажеш?

Золотий Генерал мовчав і лише дедалі більше хмурився.

– Я вже віддав розпорядження Службі Безпеки Академії зібрати про неї якомога більше відомостей, – продовжив ректор. – І ти теж, здається, хотів розкопати щось про темну історію, пов’язану з її батьком? Раджу не затягувати з цим.

– Так, я ще вчора послав повідомлення через «магічного вісника» одному своєму знайомому. Він завідує розподілом військових пенсій, – пробурмотів Джуліан. – Але на те, щоб він щось дізнався, потрібен час.

– Нічого, час у нас поки що є. До речі, Кавалі теж перевірять. Аж надто дивною виглядає дружба доньки найбагатшого торговця королівства і нікому невідомої дівчини з глухого села. Але Кавалі займеться безпосередньо таємна канцелярія. Тут справа делікатна. Аж надто впливова це сімейка, хоч і простолюдини. Мало не половина аристократів королівства в них у боржниках ходить. Зайвого розголосу допускати не варто, поки в нас не буде чогось конкретного. 

– Від мене що взагалі потрібно? – так само похмуро запитав Золотий Генерал.

– Крім з’ясування подробиць про батька дівчини, просто наглядай за нею. Якщо помітиш щось підозріле або незвичайне, повідомляй мені.

Джуліан відповідати не поспішав, і Кайлен зітхнув.

– Я розумію, брате, що те, що я тобі пропоную, суперечить твоїм принципам.

– Якщо розумієш, то навіщо таке пропонуєш? – сухо запитав він. – Сам довірив цю дівчину мені, як куратору. А тепер вимагаєш доповідати про кожен її крок. Якби я хотів стати шпигуном таємної канцелярії, то пішов би туди, а не в армію.