Глава 23.2

– Дівчина, яка першим чином, потрапивши до Академії, вирушила в парк, щоб зайнятися тренуваннями. Дівчина, яка навіть у бідній зношеній сукні примудрялася мати вигляд королеви. Невідповідність того, чого від тебе очікуєш, і реальності – вона й справді інтригує.

Він говорив усе це, впритул наблизивши обличчя до мого, і від цього виникало відчуття якоїсь інтимності. Мої щоки вже буквально палали. А я прямо шкірою відчувала спрямовані на нас зацікавлені погляди.

– Цього достатньо для тебе, щоб пояснити мій інтерес? – видихнув він.

– Якщо річ тільки у цьому, то гаразд, – поквапилася сказати і відступила на крок убік, щоб перервати такий близький контакт.

Встигла перехопити глузливий погляд бурштинових очей перед тим, як принц заспокійливо сказав:

– Звісно, тільки у цьому.

І все ж таки я вловила недомовленість. Утім, вирішила на цьому зараз не зациклюватися. А то через нашу розмову ми й справді привернули надто багато уваги. Навіть на три пари, які встигли вийти з туману, звертали її менше, ніж на нас.

Мигцем зазначила, що серед них був і Лерон, якому дісталася пухкенька Деніза. І білявий гад не виглядав особливо цим задоволеним. А ще дивно поглядав на нас із Радріком і стискав щелепи. Усе ніяк не вгамується, схоже!

Поморщившись, я відвернулася від цього неприємного типа, і тут мало не пирснула зі сміху. Щоправда, вчасно стрималася, щоб не здобути собі ще більше ворогів. У цей момент з туману вийшла нова пара: принцеса Іллара і Рігер. Причому барон пижився і гордо випинав груди. Мовляв, погляньте, який я щасливчик! Іллара ж так міцно зчепила губи, що вони практично перетворилися на одну лінію.

Помітивши нас з Радріком, вона рішуче попрямувала в наш бік. Рігер спробував щось їй сказати, але куди там? Зовні тендітна принцеса прорізала натовп з напором носорога і була явно налаштована рішуче.

– Можна з вами поговорити, ваша високість? – процідила вона крізь зуби, порівнявшись з нами.

– Про що? – градус голосу Радріка знизився настільки, що я поїжилася.

Схоже, стосунки між ними справді далекі від ідеальних.

– Не хотілося б обговорювати це при сторонніх, – прошипіла сінлайка.

– А де тут сторонні? – тепер у голосі Радріка відчувалося очевидне знущання. – Тут моя і ваша пари. Хіба від них у нас можуть бути секрети?

– Це вже не смішно, Радріку! – прошипіла Іллара. – Нам треба поговорити!

– Ви не знаходите, що обрали для цього дещо невідповідний час і місце, принцесо? – криво всміхнувся наслідний принц. – Але якщо у вас є до мене якісь претензії, можу вислухати їх тут і зараз.

– Це обурливо! – ледве не зірвалася на хрип дівчина. – Ви принижуєте мене перед усіма цими... людьми, – видно було, що вона хотіла сказати щось образливе, але стрималася. – А тим часом обов’язок честі зобов’язує вас піклуватися про мене і мій комфорт. Адже я ваша наречена!

– Обурливо, ваша високість? – голос Радріка задзвенів сталлю. – Навчіться спочатку поважати тих, з ким вам доведеться відтепер жити поруч. А потім уже вимагайте поваги у відповідь! До того ж... чого ще ви чекали від смердючого вайдарського варвара? Так, здається, ви про мене висловилися після приїзду сюди?

Іллара побіліла так, що дивитися було страшно. Ми ж з Рігером поспішили відійти вбік, щоб уникнути подальшої незручності. Найменше мені, та і йому, схоже, хотілося брати участь у розбірках королівських нащадків. Вони-то потім, може, і помиряться, але ніколи не забудуть про мимовільних свідків їхньої нестриманості. Тепер їхніх слів ми не чули. Та й Іллара додумалася все-таки активувати «полог тиші» на своєму фамільному персні.

Вони ще деякий час про щось люто сперечалися. Потім принцеса в гніві побігла кудись, а Радрік з абсолютно незворушним обличчям попрямував до нас.

– Ну що ж ви, студенте Тайлір? – усміхнувся наслідний принц. – Ідіть наздоганяйте свою пару. Розважати її сьогодні – це ваш обов’язок.

Видно було, що здоровань уже не радий, що йому дісталася така проблемна пара. Але під глузливим поглядом Радріка йому довелося піти за нею.

– Ти все ще хочеш тут залишитися? – звернувся тепер уже до мене принц.

І я здивувалася тому, як різко змінився його тон. Значно потеплішав і став більш душевним.

– Мабуть, ні, – пробурмотіла я. – Я б, напевно, чогось з’їла. І, може, випила б ще один кухлик того пуншу.

Переключитися з неприємного інциденту на щось невинне нам обом точно не завадить.

– Чудова думка, моя дорога супутниця! – хмикнув Радрік і підхопив мене під лікоть.

Місце проведення «Пари наосліп» ми залишали під прицілом безлічі цікавих поглядів. І я зітхнула з чималим полегшенням, коли ми достатньо віддалилися.

– Пробач за цю потворну сцену, – помовчавши, сказав принц.

– Нічого, буває, – пробурмотіла я.

– Якщо хочеш про щось запитати, запитуй, – запропонував він.

– Але ж це надто особисте, – заперечила я.

– Сьогодні тобі можна все. Ти моя пара, – з найсерйознішим виглядом простягнув він.