Глава 23.1

ГЛАВА 23

Про правила нам розповіли швидко. Як виявилося, на вечірці першокурсників, як офіційно називався цей захід в Академії, існувала одна весела традиція. Причому вважалося нормальним брати в ній участь навіть тим, у кого вже була офіційна пара. Головне, звісно, не переходити межу. Заради сміху студенти покладалися цього вечора у виборі пари на долю.

На дівчат одягали безформний балахон, що приховував фігуру, на обличчя однакові маски з ефектом безмовності. Крізь них не долинало жодного звуку, що видавали носії. Причому навіть прорізів для очей у масках не передбачалося. Дівчата ставали фактично сліпими. Їх перемішували у випадковому порядку. А потім запускали в коло хлопця – для чистоти задуму з пов’язкою на очах. Хоча навіть якби він зміг підглянути через неї, це б йому мало що дало. Хіба що існувала ймовірність, що пара заздалегідь домовилася про спеціальні знаки. Але і цю можливість обрубали. Таким чином, вибір відбувався повністю випадково. Сама доля зводила хлопця і дівчину разом на цей вечір. Іноді, як нам з посмішкою розповіла одна зі старшокурсниць, це потім переходило в реальні стосунки.

Брінну, звісно, така ідея захопила. А ось Шейлар ще більше насупився. Ця паршивка ще й примудрилася погіршити ситуацію відвертою провокацією:

– Заодно і перевіримо, кого сама доля бажає бачити моєю парою! – підморгнула вона своєму супутнику.

Духовик поморщився, але йому довелося погодитися. Тим паче що руда першою з нас помчала надягати маскування. А я згадала про особливості духовиків і заспокоїлася за їхнє майбутнє. Не сумніваюся, що Шейлар застосує свої здібності, щоб відшукати руду навіть серед сотень, не те що кількох десятків дівчат. Головне, щоб її до цього вже хто-небудь не забрав.

– Ходімо! – потягнула мене Беттіна в той самий бік.

І я, посміхнувшись, дозволила їй це зробити. Навіть цікаво, кого доля призначить парою для мене. Аби тільки не Лерона чи Рігера! Решта не страшна, – подумки хихикнула.

Для чистоти експерименту навколо нас, уже вбраних у балахони, якийсь старшокурсник створив туман. На здивоване запитання обережної Мілени, чи не буде покарання за застосування магії, хлопець лише відмахнувся. Під час вечірки вона офіційно дозволена в межах розумного. Головне, щоб ніхто серйозно не покалічився або щось не зруйнував. На цьому всі заспокоїлися і перестали переживати, що нам припишуть якісь порушення.

– Одягніть маски! – крикнула Верина Сларрен, яка була сьогодні кимось на кшталт розпорядника.

Я, як і всі, зробила це, і світ навколо одразу ж поринув у темряву. Моторошне відчуття, звісно. Одразу уява малювала якихось чудовиськ зі щупальцями, що так і норовлять підібратися до тебе з туману. Усе, що я могла – це обережно випустити «просторовий щуп» і мацати ним навколо себе. Але очей у нього не було, тож він не створював повної картини. 

– Запускайте першого! – пролунав гучний голос Верини.

Цікаво, хто ним виявиться?

Деякий час навколо панувала цілковита тиша. Туман навіть кроки приховував. А потім пролунав урочистий голос розпорядниці:

– Пара утворена! Тепер ви можете зняти маску з вашої обраниці і забрати її з собою.

А незабаром після цього радісний вереск, який я впізнала б з тисячі.

– Ура! Шейларе, ти мене все-таки знайшов!

– Знала б ти, скільки мені дуелей довелося призначити, щоб пропустили першим, – пробурчав він. – Не всі поставилися до мого прохання з розумінням і погодилися поступитися чергою добровільно.

– Їм же гірше! – безтурботно фиркнула Брінна. – А в тебе скоро з’явиться кілька зайвих балів.

Я мимоволі хмикнула. Незабаром голоси жвавої парочки стихли. А Верина оголосила появу нового претендента на мене з моїми безмовними подружками по нещастю.

Коли «просторовий щуп» наткнувся на когось, хто опинився за два кроки від мене, я напружилася. Може, пройде повз? Але ні. Хлопець упевнено попрямував у мій бік, наче навіть не сумнівався у виборі. І взагалі не схоже, що відчував якісь труднощі через пов’язку на очах. Невже ще один духовик? Я приховала «щуп» усередині джерела, щоб ненароком себе не видати. А то хто знає, раптом з такою надчутливістю хлопець його помітить.

Чиюсь присутність поруч я відчула всім тілом і так. А ще почула дихання поруч зі своїм вухом. Цей негідник вирішив мене налякати, чи що?!

Зойкнула, коли мене раптом заграбастали в обійми й притягли до себе.

– Ось моя пара! – почувся дражливий шепіт у те саме вухо, від чого обдало гарячим повітрям і мурашками.

Чомусь голос Верини, яка оголосила, що хлопець може зняти з мене маску, здавався не надто задоволеним. Утім, усі ці думки зникли, коли чиясь рука обережно прибрала цей уже остогидлий предмет, і я розгледіла усміхнене обличчя Радріка. Він уже зняв з себе пов’язку і тепер пильно вдивлявся в моє обличчя.

– Оце так збіг! – пробурмотіла я і підозріло примружилася.

Згадала ще й той нюанс, що рухався він украй упевнено і цілеспрямовано йшов прямо до мене.

– Це доля! – загадково посміхнувся він і владно потягнув мене геть з туману.

Нашу появу зустріли оглушливими криками та привітаннями. Радрік галантно допоміг мені зняти балахон і запитав: