Глава 21.1

ГЛАВА 21

Йти нікуди не хотілося, навіть на обід. Утім, я така була не одна. Усі дівчата, зітхаючи і морщачись, валялися на ліжках. Але тут з’явилася невгамовна Брінна і почала буквально стягувати мене з ліжка.

– Не знаю, що з вами з усіма зробив наставник Мінгар, – хихикнула вона, – але не час розлежуватися! Ходімо на обід. Сили нам ще знадобляться. А ввечері взагалі планується вечірка. Її традиційно влаштовують старшокурсники.

– Вечірка? – пожвавилася Хейзел.

Схоже, вони всі безцеремонно підслуховували нашу розмову.

– А хіба випивка на території Академії не заборонена? – запитала Мілена. – Чи вечірка буде без випивки?

– Яка може бути нормальна вечірка без випивки? – хмикнула Елізабет.

– Тоді, може, не варто туди йти? Не вистачало ще отримати нове порушення, – зауважила Мілена.

– Начальство Академії в курсі і не проти вечірки, – поблажливо сказала Брінна.

– Звідки ти знаєш? – недовірливо запитала повненька Деніза.

Їй заняття взагалі далося найважче за всіх. І бал свій вона отримала лише через те, що простолюдинка, з якою вона билася, злила бій.

– Вам варто більше спілкуватися з людьми, а не мірятися одне з одним ступенем своєї значущості, – фиркнула руда. – А щодо випивки, то там вона буде незвичайна. Якась магічна. Детальніше дізнаєтеся на вечірці. А мені ніколи тут з вами лекції проводити. Анно, ходімо!

Застогнавши, я все-таки дозволила їй поставити мене на ноги. Але чесно попередила:

– Я зараз ледве ходити можу. Тож нормальної компанії з мене не вийде.

– Не біда! Відвідаємо спочатку цілителя. Він тебе швидко приведе до ладу. А потім уже на обід.

– Але ж нам дозволено тільки десять безплатних зцілень, – засумнівалася я. – А в мене жодних ушкоджень немає. Просто м’язи болять.

– Якщо не сходиш до цілителя, завтра вранці точно з ліжка не встанеш! – резонно зауважила руда. – А завтра буде ще одна «Бойова підготовка», між іншим. На ній що робитимеш?

І я змушена була з нею погодитися. Вибору й справді немає.

Біля входу до гуртожитку на нас чекав Шейлар. Він здивовано підняв брови, побачивши мій стан.

– Бачу, у нас було не заняття, а звичайна прогулянка порівняно з вашим, – сказав він, дозволяючи мені спертися на своє плече.

З іншого боку мене підперла Брінна. Так і покрокували до головного корпусу.

– Ти правий, наш наставник той ще звір! – зітхнула я. – А ваша хіба не така?

– Ні. Дейна сказала, що навантаження треба збільшувати поступово. Тому ми сьогодні трохи побігали, розім’яли м’язи. А потім вона нам багато чого цікавого розповіла, поки ми відпочивали. Про турнір, Підземелля та інше.

– Ох, не нагадуй! – простогнала я, згадавши про те, що має відбутися в п’ятницю.

– Ти про що? – здивувалася руда. – Я чогось не знаю?

І, схоже, сам той факт, що вона може щось не знати, здивував її найбільше.

– Наставник Мінгар оголосив, що в п’ятницю ми підемо до Підземелля. І нам слід вивчити хоча б один бойовий конструкт до цього часу. Якщо, звісно, хочемо там вижити.

Обидва різко зупинилися, через що я мало не впала. З обуренням подивилася на них і побачила ошелешені обличчя.

– У Підземелля?! У перший тиждень навчання? – видихнула Брінна, впоравшись з шоком. – Він що у вас зовсім сказився?! Дейна нам казала, що вперше нам дозволять туди піти тільки через місяць. І то з нами буде надійна охорона, щоб уникнути будь-яких неприємних сюрпризів.

– Може, і з ними охорона піде? – припустив Шейлар.

– Про охорону він нічого не говорив, – приречено сказала я. – Тож сильно сумніваюся.

Брінна лише похитала головою і подивилася зі співчуттям. Шейлар же несподівано сказав:

– Хотів би я при розподілі потрапити у вашу групу!

– Чого?! – видихнула руда.

Я теж поглянула на нього зі здивуванням.

– Ну не те щоб саме у вашу групу, – трохи зніяковів він, побачивши докір в очах Брінни. – Я маю на увазі, до наставника Мінгара. З його підходом ваш розвиток і справді піде швидше!

– Або вони всі помруть ще до закінчення першого тижня, – уїдливо заперечила руда.

– Не думаю, що наставник Мінгар дійсно це допустить, – не погодився Шейлар. – Він буде з вами. А значить, і охорона не знадобиться. Якщо якийсь монстр вам і зустрінеться в Підземеллі, він з ним швидко розбереться.

– Якщо не вирішить, що ми самі повинні впоратися з цим самим монстром, – похитала я головою, через що м’язи шиї болісно занили, і я поморщилася. – А судячи з його слів про те, що ми маємо знати бойові конструкти, це цілком імовірно.

– Зате це так захопливо! – очі Шейлара загорілися. – Як думаєте, якщо я попрошуся з вами, наставники не будуть проти?

– Не здумай! – жахнулася Брінна. – Якщо з тобою щось станеться, як же я?!