Глава 20.2

– Бал я з вас списувати не буду. Це все ж таки не дуель, – звернувся куратор до Лерона. – Але і призового ви не отримаєте. Цілителі, у вас, до речі, є шанс заробити додатковий бал, незалежно від результату ваших поєдинків, – кинув він швидкий погляд на студентів. – Якщо надаватимете допомогу своїм колегам і викладетеся на повну. Сподіваюся, видані вам накопичувачі вже почали заповнювати? А то вашого особистого резерву надовго не вистачить.

Джовел і Емілі винувато відвели погляди. Накопичувачі в них просто валялися серед інших речей і за призначенням не використовувалися. Джуліан, схоже, все чудово зрозумів, і похитав головою.

– Погано, студенти! Ви самі маєте бути зацікавлені в розвитку сили і робити для цього все можливе. Чи ви чекаєте, доки хтось дасть вам чіткі інструкції, що, як і коли робити? Тоді це прямий шлях до вильоту з Академії! Ну що, хтось із вас надасть допомогу студенту Грасту?

Може, якби Лерон у цей момент не кинув у бік Джовела похмурий погляд, той би ухилився від такого, як і Емілі. Але зараз приречено поплентався до місця подій.

– Відійдіть у бік! – крикнув їм Джуліан. – Ніхто не витрачатиме час на те, щоб чекати, коли вилікують чергового невдаху.

Лерон заскреготав зубами, але не наважився нічого сказати. Кульгаючи, за допомогою цілителя відійшов в сторону.

– Хто хоче провести поєдинок наступним? – вирішив поцікавитися нашою думкою куратор.

– Ми! – за двох відгукнулася Іллара, вкрай недобре позираючи на майбутню суперницю.

А вона, схоже, мстива! Даремно Елізабет вирішила налаштувати її проти себе. Чи Іллара розраховує, що та відступиться і зіллє бій? І таким чином відновиться звичний порядок речей. Що ж, подивимося, чи захоче Елізабет прогинатися. Судячи з войовничого вигляду, навряд чи.

– Без магії, – нагадав Джуліан. – Той, хто її застосує, отримає автоматичний програш і офіційне попередження. А ось тренувальну зброю можете взяти.

Іллара обрала з приладдя, що лежало неподалік, легкий бойовий посох. Елізабет віддала перевагу мечу. Хоча, судячи з не надто впевнених рухів, вправлятися вона з ним не вміла. Чи може, розраховувала, що і суперниця недосвідчена. У таких випадках часто вирішує звичайна груба сила.

Цього разу початок поєдинку оголосив Джуліан. І варто йому було крикнути:

– Почали! – як суперниці понеслися одна на одну.

Елізабет явно хотіла якнайшвидше закінчити бій, тому замахнулася мечем, бажаючи вибити посох з рук принцеси. Але та спритно ухилилася і зробила якийсь неймовірний фінт своєю палицею, вибивши меч у противниці. Елізабет настільки сторопіла від несподіванки, що не одразу зорієнтувалася. За що й отримала удар по хребтині. Скрикнувши, вона відсахнулася. Іллара ж стрибала навколо неї, наче коник-стрибунець, постійно завдаючи нових швидких ударів і не даючи підняти зброю.

Ми всі спостерігали за цим з відвислими щелепами. Оце так принцеса! Ніхто від неї такого не очікував!

Елізабет злилася. Викрикувала не найприємніші епітети на її адресу. Раз у раз скрикувала від болю. Але здаватися не бажала. Робила спроби зблизитися з противницею і схопити за посох. Але куди там? Те, що сінлайка не вперше тримає в руках таку зброю, було очевидно для всіх.

– Гаразд, досить! – крикнув куратор, перериваючи принизливе побиття білявки. – Студентко Баллар, ви отримуєте один бал. Студентко Осмонд, погано. Але трималися ви гідно, – трохи підсолодив він свої попередні слова. – Це важлива якість для воїна.

Елізабет вдячно, нехай і крізь сльози, що виступили від болю, йому посміхнулася, і попленталася до Емілі.

– Лікуй мене! – наказала вона безапеляційно.

– Не так швидко, – спокійно сказала принцеса, що підійшла до них ззаду. – Емілі – моя служниця. І лікувати буде лише тих, на кого я вкажу. Попросіть вибачення за свою негідну поведінку, графине Осмонд. І тоді я, так уже й бути, дозволю надати вам допомогу.

– Якось обійдуся! – буркнула білявка і зі стиснутими щелепами відійшла від них.

Так, з цією сінлайкою і справді краще не ворогувати! Та ще заноза. Не знаєш, чого й чекати від неї. Елізабет, попри всю її стервозність, пряма й емоційна. Такі супротивники більш передбачувані. Але взагалі-то те, що зараз відбувалося серед дівчат, мені тільки на користь. Доки вони гризуться між собою, я можу зітхнути спокійно.

Наступні три поєдинки між дівчатами пройшли без жодних несподіванок. Простолюдинки, які потрапляли в пару з аристократками, воліли програти практично відразу. Особливого опору не чинили. Видно було, що Джуліану це не до вподоби. Він щоразу кривився. Зрештою, коли ці три пари «відстрілялися», буркнув:

– Що ж, це ваш вибір. Хочете злити в вигрібну яму шанс на краще життя, вперед. Я вам не нянька.

Дівчата-простолюдинки після його слів невпевнено перезирнулися і замислилися. Але щось дуже сумніваюся, що наважаться бунтувати найближчим часом. Хоча надія все-таки є.

– Грета Гірн і Анна Клайс, – оголосив він останню пару з дівчат.

І я без особливого бажання вийшла в центр вільного простору разом з Гретою. Та теж не виявляла особливої радості.

– Якщо я не побачу нормальний бій, то все-таки зніму бали. Причому з кожної, – похмуро пообіцяв Джуліан, якого, схоже, це вже дістало.