Глава 20.1

ГЛАВА 20

Джуліан вирішив розбити нас по парах на свій розсуд. А ми буквально затамували подих. Від того, з ким поставлять у спаринг, багато чого залежало. Він, звісно, сказав, що сьогодні хоче перевірити тільки наші фізичні дані, без магії. Але вже те, як проявили себе студенти на забігу, говорило багато про що. Добре ще, що хлопців наставник виставляв проти хлопців, а дівчат – відповідно.

– Якщо є якісь побажання щодо партнера, я вас уважно слухаю, – хмикнув він. – Але не факт, що виконаю.

На мій подив, уперед виступила принцеса Іллара.

– У мене є побажання, – прийнявши максимально беземоційний вигляд, повідомила вона.

– Слухаю вас, студентко Баллар.

Усі очікували, що сінлайка вимагатиме слабшого супротивника. Але вона зуміла здивувати:

– Я хочу битися з Елізабет Осмонд.

Серед студентів пробігли пошепки. Такого від принцеси ніхто не очікував! Елізабет виглядала міцнішою та вищою за сінлайку. А ще прибігла в забігу однією з перших. Іллара, звісно, теж потрапила в десятку, але в спарингу проти Елізабет шансів у неї не так багато.

– Що ж, не бачу приводу відмовляти! – хмикнув Джуліан. - Це буде навіть цікаво. У решти, наскільки я розумію, особливих уподобань немає?

Усі мовчали. Ми тут одне для одного поки що «темні конячки». Невідомо, чого чекати. Тож нехай уже краще вибір суперника залишиться за куратором. У нього, на відміну від нас, око наметане. Може оцінити, у кого приблизно рівні можливості.

І все ж таки, коли мене поставили в пару з Гретою Гірн, я серйозно запідозрила, що Джуліан мені підсуджує. Так, дівчина вона зовні міцна та сильна. Але характер... А в бою, як не крути, саме він часто і вирішує. Ну та відмовлятися я не стала. І так була виснажена після недавнього забігу і короткої розминки. Ось зміцнію, тоді буду не проти і сильнішого суперника.

Покінчивши з розподілом дівчат, Джуліан перейшов до хлопців. Але тут був нюанс. Їх було тринадцять. На пари за всього бажання не розділиш. І коли хтось вказав куратору на цю обставину, той усміхнувся.

– Я сам стану партнером для того, кому не дістанеться пари.

Те, як майже всі хлопці нервово зглитнули, було чути цілком чітко. І, схоже, кожен з них почав мало не молитви підносити, аби не залишитися останнім. Коли ж одинаком виявився Лерон, від його гарного настрою після перемоги в змаганні не залишилося й сліду. Він дивився на куратора з помітним побоюванням.

– Ну ж бо, не вішайте носа, студенте Грайс! – вищирився Джуліан у хижій посмішці. – Ви проявили себе сьогодні найкращим. До того ж староста групи. Кому, як не вам, виступити проти мене?

А по обличчях решти хлопців було видно, що тепер вони щиро радіють, що не стали першими в забігу. 

– Не бійтеся, студенте Грайс! – підбадьорив Лерона наставник, коли оголосив, що їхній поєдинок буде першим. – Битися з вами на повну силу я, звісно, не стану. Магію теж не буду застосовувати. Хоча... Хай там як, з огляду на різницю в підготовці, я дам вам фору. Ви можете застосовувати проти мене магію. Я проти вас – ні. І вам достатньо протриматися хвилину для зарахування перемоги. Ну то як? За таких умов це вже не здається неможливим?

Судячи з просвітлілого обличчя Лерона, так і є. Він помітно збадьорився. Я ж насупилася. Навіщо Джуліан виставив такі невигідні й нерівноправні умови? Адже Лерон так і справді може перемогти! А після сьогоднішнього вчинку під час забігу моя неприязнь до білявого лише посилилася. І перемоги я йому точно не бажала. Він і так вважає себе кращим за інших. Що ж буде, якщо вдасться перемогти самого Джуліана Мінгара? Та після такого невидима корона на голові Лерона буде хмари пробивати!

Напевно, це спало на думку не тільки мені. Он і Елізабет озвучила своє занепокоєння:

– Наставнику Мінгар, може, ви все-таки виставите складніші умови для студента Граста? А то це якось зовсім уже несправедливо буде!

– Ви настільки в мене не вірите, студентко Осмонд? – іронічно запитав Джуліан, і вона знітилася.

– Ні, але...

– Якщо я недооцінюю студента Граста, то цілком і повністю заслуговую на поразку, – незворушно сказав куратор. – А тепер годі слів! Заняття не безрозмірне. Студентко Осмонд, доручаю вам оголосити початок поєдинку і засікти час. Рівно за хвилину повідомите про закінчення.

Та просяяла від того, що він виділив її з-поміж інших, і гордо розправила плечі. Мені ж знову стало неприємно. Сьогодні мене двічі принизили на очах у Джуліана. Спочатку зробили безглуздий напис на лобі. Потім змусили впасти під час забігу. І мені здавалося, що Джуліан починає розчаровуватися. Через мою слабкість. Такі, як він, поважають в інших насамперед силу. Здатність постояти за себе. Сама не знаю, чому так зачіпала думка про те, що він і справді в мені розчаровується. Але нічого не могла з собою вдіяти.

Поки я перебувала у власних невеселих думках, противники вже підготувалися до бою. Можна було використовувати зброю. Зрозуміло, тренувальну. Але Лерон, вочевидь, сподівався на магію, тож не взяв нічого. А Джуліан з незворушною посмішкою сказав, що йому й кулаків вистачить. Ох і доведе його коли-небудь така самовпевненість! Хоча зараз не надто й страшно. Усе-таки навчальний поєдинок. Максимум – обмороження отримає.