Глава 18.1

ГЛАВА 18

Перше вступне заняття мало проходити в лекційній аудиторії. Вона являла собою свого роду амфітеатр, де кафедра викладача була внизу, а місця для студентів ярусами розташовувалися зверху.

Коли ми зайшли всередину, аудиторія вже була заповнена. І навіть Дейна Лемар була тут і від нічев’я переглядала щось у своїх паперах, стоячи за кафедрою. Не вистачало тільки тих студентів, які застрягли в їдальні, і Джуліана.

Аловолоса кинула на нас байдужий погляд і одразу відвернулася.

– Куди сядемо? – трохи розгубилася я.

Помітила, що місця посередині зайняті. Зате залишилися попереду і позаду.

– Позаду, – сказав Шейлар.

– Звісно, попереду! – одночасно з ним заявила Брінна.

Ми переглянулися і розсміялися.

– Ми маємо стати кращими студентами, – аргументувала свою думку руда. – А попереду і добре чутно, і так нас наставники краще запам’ятають.

– І не посперечаєшся, – всміхнувся Шейлар, хоча сам волів би влаштуватися подалі від усіх. Як і я.

Але поміркувавши, ми визнали, що Брінна має рацію. Тож розмістилися на передньому ряду, чим заслужили схвальний погляд Дейни.

Пролунав сигнал до початку заняття, і аловолоса здивовано похитала головою.

– Де наставник Мінгар, не знаєте? – звернулася вона до нас. – І ще близько десяти першокурсників не видно.

– У їдальні дещо сталося! – зі збудженим виглядом повідомила Брінна.

Решта студентів одразу нагострили вуха, і всі розмови вщухли.

– Що саме? – підняла брови Дейна.

– Двох студенток облили томатним соком за допомогою магії, – ледве стримуючи сміх, пояснила руда. – Елізабет Осмонд і Хейзел Моррен. Ось куратор і розбирається. Підозрюють, що був задіяний артефакт приховування магічних впливів.

– Що?! – різнокольорові очі аловолосої мимоволі розширилися. – Схоже, я пропустила найцікавіше!

Судячи з вигляду, їй дуже хотілося вирушити до місця подій і самій на все подивитися. У цьому вона мені навіть нагадала за характером Брінну. Але Дейна все ж таки згадала про свої обов’язки наставниці і стрималася.

– Гаразд, тоді почекаємо ще десять хвилин. Сподіваюся, наставнику Мінгару цього вистачить. А ви поки що згадайте все, що чули чи вчили вдома з магії. Студентам, які здивують решту своїми знаннями, будуть нараховані заохочувальні бали.

Ця новина викликала пожвавлення і зайняла студентів весь належний час, як і розраховувала наставниця.

– А вона начебто не така стерва, як здалося спочатку, – прошепотіла я Брінні так тихо, щоб чула тільки вона.

– Ні, ти що, Дейна чудова! – навіть обурилася руда. – Вона нам стільки корисних порад дала і дозволила звертатися до неї в разі потреби. Мовляв, ректор надто згустив фарби щодо того, що куратору не можна скаржитися. Вона хоче, щоб її група була дружньою і ми не втратили жодного студента до дня випуску.

– А наш куратор, навпаки, сказав, що буде не проти, якщо ми всі відсіємося, – понуро зауважила я.

Шейлар хмикнув.

– Може, він вас таким чином до дисципліни привчає?

– Сумніваюся, що справа в цьому, – заперечила я. – Він говорив цілком серйозно.

– Тоді не пощастило вам з куратором! – резюмувала Брінна. – Хоча... – вона лукаво поглянула на мене. – Ти могла б спробувати знайти до нього підхід.

– Брінно! – застережливо зашипіла я і красномовно покосилася на Шейлара.

– Гаразд-гаразд, мовчу! – розсміялася руда. – Але ти поміркуй над цим.

– І міркувати тут нічого!

На щастя, наша пікіровка перервалася через появу Елізабет і Хейзел. Дівчата привели себе до ладу і перевдяглися, але волосся висушити не встигли. Тому, вже знаючи про те, що сталося, багато хто ледве приховував сміх, коли їх побачив.

Кинувши на мене багатообіцяльні злі погляди, вони гордо пройшли до заднього ряду. Може, якби не те, що сталося, сіли б попереду. Але сьогодні маячити на очах у всіх їм вочевидь не хотілося.

– Взагалі не розумію, чому вони вирішили, що це ти зробила, – прошепотіла мені Брінна. – Як би ти, цікаво, змогла таке провернути непомітно? Тим паче що ти природниця. А там явно постарався повітряний або водний маг. І вже точно не першокурсник! Може, це взагалі особиста помста, не пов’язана з Академією? – почала вона далі розвивати свою думку. – Упевнена, ці двоє і в звичайному житті встигли багатьом напаскудити! Такі стерви просто не могли ні з ким не посваритися. І це просто помста.

Заперечувати Брінні в її теоріях не стала. Лише меланхолійно кивала і сподівалася, що так подумають й інші. Мені й підозр Джуліана вистачить.

Поступово до нас приєдналася і решта. Останнім з’явився Джуліан Мінгар, після чого Дейна полегшено видихнула:

– Ну, нарешті! А то я думала, ми ніколи не почнемо це заняття!

– Могла б і без мене почати, – байдуже відмахнувся зеленоокий. – Тим паче вести лекцію все одно будеш ти. Я так, напохваті буду.