Глава 15.2

– Якщо я погоджуся, як усе буде? – видихнула я, вирішивши змінити тактику.

Потрібно, щоб він хоч трохи розслабився. Подумав, що все йде так, як він хоче. А я цим скористаюся.

І моя ставка зіграла. Я дійсно відчула, як Лерон розслабляється. Руки перестали стискати з колишньою грубістю, хоча продовжували міцно утримувати.

– Я б волів показати тобі це на практиці, – хмикнув він. – Але якщо ти про те, як усе сприйматиметься зі сторони, то не переживай. Я дам усім зрозуміти, що ти під моїм заступництвом. Будемо іноді зустрічатися у затишних місцях. Ось як зараз. В іншому ж я не стану обмежувати твою свободу. Але якщо хтось почне чіплятися, можеш мені сказати. І я розберуся.

– Чому саме я? – я вдала, що повністю здалася. – Серед наших одногрупниць є більш привабливі дівчата.

– А може, ти якраз у моєму смаку? – грайливо сказав він і куснув за мочку вуха.

Час діяти! Він остаточно повірив, що я згодна на його пропозицію. Руки почали переміщатися по моєму тілу: одна стиснула груди, інша поповзла нижче. Я обережно вивернулася, щоб опинитися обличчям до нього. І він дозволив, вочевидь вважаючи, що я хочу його поцілувати або змінити позу.

Моє коліно різко піднялося і поцілило Лерону прямо у найвразливіше місце. Охнувши, він випустив мене з обіймів і зігнувся. А я, не зволікаючи ні секунди, побігла до виходу.

Дорогою підхопила речі, що випали під час мого відступу, і з ними разом вискочила назовні.

Судомно ковтнула свіже прохолодне повітря. Обернулася в бік душової, звідки долинали прокльони Лерона на мою адресу.

– Ти ще про це пошкодуєш! – пролунало здавлене наостанок.

Більше я зволікати не стала і рвонула до гуртожитку. Схоже, Лерон відмови точно приймати не вміє. Але це його проблеми! Ставати його особистою шльондрою я не збираюся. Нехай засуне своє заступництво і свої погрози куди подалі!

Біля дверей до навчальної кімнати я зупинилася і вирівняла дихання. Тільки після цього увійшла всередину. Порадувало, що нікого тут уже не було. І хлопці, і дівчата розійшлися по спальнях. Я зробила те саме і попрямувала до жіночої.

Гомін голосів при моїй появі стих. І я зрозуміла, що обговорювали явно мене. Елізабет отямилася перша й уїдливо поцікавилася:

– Невже ви так швидко закінчили? Це Лерон такий недолугий виявився чи ти?

– А я дивлюся, ти надто багато знаєш про цю тему для дівчини-аристократки! – не стала стримуватися я. – Був багатий досвід?

Моя колишня тактика – триматися тишком-нишком, щоб мене не чіпали, вочевидь не спрацювала. Тож час її змінювати! І якщо доведеться бути самій проти всіх, що ж, так тому і бути!

– Та як ти смієш?! – ледь не задихнулася від обурення білявка. – Що ти собі дозволяєш, жебрачко?

– Краще бути жебрачкою, ніж звідницею, – відбрила я. – А ти, схоже, саме нею вирішила стати. Так от, мене до цього залучати не треба! Я в пошуку клієнтів не зацікавлена. Запропонуй комусь іншому, якщо захочеш знайти шльондру для нашого старости. Або сама його задовольняй!

– Ах ти ж тварюка! – зарепетувала Елізабет.

Маска гордовитої аристократки остаточно з неї злетіла. Підхопившись з ліжка, вона помчала до мене з розчепіреними пальцями, мітячи мені в обличчя або волосся.

– Хочеш ще один штраф отримати за бійку в недозволеному місці? – зупинив її мій глузливий голос.

Елізабет різко загальмувала, ніби наштовхнулася на невидиму перепону.

– Чи, може, хочеш мене на дуель викликати? – продовжила я, не звертаючи уваги на витріщені очі інших дівчат.

Ніхто не очікував від недавньої тихоні такої поведінки. І це, схоже, вибило їх із колії. Он навіть Елізабет розгубилася! Донедавна вона явно вважала, що сильніша за мене. Але моя впевненість похитнула її власну.

– З чого це ти так осміліла? – втрутилася Хейзел. – Хіба не розумієш, що на дуелі Елізабет тебе на порох зітре?

– Це якщо дуель буде магічна, – нагадала я спокійно. – Але вид дуелі, як нам пояснили, вибирає викликана сторона. А я можу надерти їй зад і звичайними способами. Усе-таки я простолюдинка. Мені доводилося працювати стільки, скільки вам, розпещеним панянкам, і не снилося. Тож не дивіться, що на вигляд худа і тендітна! Сил мені вистачить, щоб зламати кілька задертих носів.

У мертвій тиші я пройшла до свого місця і розклала в шафці свої речі. Потім так само мовчки зняла форму, залишившись у спідній білизні, і вклалася в ліжко. На жаль, до списку виданих мені речей нічна сорочка не входила. Ну та не біда! Тут самі дівчата.

На дуель мене, до речі, так і не викликали. Елізабет і Хейзел нерішуче подивилися одна на одну. Але ризикувати не захотіли і розійшлися по своїх місцях. А я помітила, що інші дівчата почали поглядати на мене з куди більшою повагою, ніж раніше. От тільки чого варте їхнє ставлення, я вже встигла дізнатися. Абсолютно нічого. Усе одно в нашому гадючнику розраховувати можна тільки на себе.

Цього разу мій блеф спрацював. Але так буде не завжди. На щастя для мене, ніхто з них не знає, у якому жалюгідному стані перебуває Анна. Постійне недоїдання і магічне виснаження, до якого її регулярно доводив вітчим, не сприяє квітучому здоров’ю. Тож я далеко не впевнена, що навіть у звичайній бійці впоралася б з Елізабет. Але в моїх інтересах якнайшвидше набути нормальної форми.