Глава 14.2

Штовхаючи одне одного, ми почали незграбно шикуватися. Генерал спостерігав за цим неподобством з відвертим невдоволенням. Мабуть, звик в армії до більшої злагодженості. Ну так ми не воїни! Має ж це розуміти.

Але розуміти він явно не бажав. І судячи з багатообіцяльного погляду, найближчими днями нам доведеться познайомитися з армійською муштрою.

Після того як усі, крім Лерона з Рігером, вишикувалися в один ряд, він почав повільно нас обходити. Уважно вдивлявся в обличчя й іноді принюхувався. Причому око у нього виявилося намітаним. Легко визначив, хто пив, а хто ні. Крім мене, ще принцеса виявила обережність і тільки вдавала, що випиває з іншими.

– Усім, крім студенток Баллар і Клайс, по «мінус два» бали, – озвучив вердикт Джуліан.

Ця звістка викликала невдоволений гомін серед групи. Якщо з приводу принцеси вони нічого проти не мали, то на мене поглядали з відвертою ворожістю.

– Взагалі-то це вона спровокувала бійку! – вигукнула раптом Хейзел, непристойно тикаючи в мене пальцем. – Вертіла хвостом перед обома хлопцями. Ось вони й почали розбиратися, кому вона дістанеться!

– Та невже? – підняв одну брову Джуліан, втупивши в мене нечитабельний погляд.

У власний я постаралася вкласти все своє обурення. Невже повірить у таку очевидну брехню?

– І чому я не здивований? – подальші слова наставника викликали ще більше обурення. – Студентко Клайс, ви вирішили обрати собі сильнішого покровителя, раз влаштували ціле змагання? Утім, кожен крутиться як може. Деякі беруть талантами або розумом. Інші ж... гхм... іншими частинами тіла.

Почулися знущальні смішки. А я відчула, як щоки заливає фарба. От же мерзотник! Як він сміє так ганьбити мене перед усіма?! Сильно захотілося видряпати ці зелені очі, що глузливо дивилися на мене. Ледве втрималася від того, щоб бодай спробувати.

– Ну та гаразд. За розпусту в нас у Статуті покарання не передбачено. Тільки б все було за згодою. А тепер повернемося до важливіших речей, – він, не звертаючи уваги на мене, яка кипіла праведним гнівом, знову подивився на групу. – Хто приніс до Академії випивку?

– Це теж вважатиметься порушенням? – обережно уточнила Елізабет.

– А як же, студентко Осмонд! – широко посміхнувся Джуліан.

Схоже, він і справді хоче якнайшвидше позбутися нас усіх. Сумніваюся, звісно, що ректор допустить настільки стрімке відсіювання студентів-першокурсників, але хто знає?

– Наступного разу ви всі добряче подумаєте, перш ніж порушувати правила. І раджу вже завтра прочитати Статут від палітурки до палітурки. Бо, запевняю вас, я суворо стежитиму за його дотриманням.

Ми похмуро мовчали і дивилися на нього. Напевно, багато хто, як і я, думав про те, за що нам таке покарання, як куратор в особі Джуліана Мінгара.

– Отже, повторюю запитання. Хто приніс до Академії випивку? Врахуйте, якщо самі не скажете, покарання торкнеться всіх.

Лерон з Рігером сильно напружилися. Їм залишилося всього одне порушення, щоб з ганьбою вилетіти з Академії. Тут уже не до жартів і бравади!

Староста з прищуром огледів одногрупників, які ніяково переминалися з ноги на ногу. І перш ніж знайшовся той, хто здасть його з усіма тельбухами, озвучив власну версію:

– Джовел Стір. Це він приніс випивку.

У мене, як і в самого бідолахи-цілителя, відпала щелепа. Він такого явно не очікував. Я ж від ницості вчинку Лерона дар мови втратила. Обрав найбеззахиснішого і вирішив спихнути на нього провину, знаючи, що той навіть відповісти нормально не зможе! І найогидніше, що всіх, навіть інших простолюдинів, цілком влаштував цей розвиток подій. Аби тільки їх не зачепило. З Джовела ж вирішили зробити цапа-відбувайла!

– Студенте Стір, – звернувся до нього Джуліан нарочито недбалим тоном. – Ви підтверджуєте слова студента Граста?

Той з острахом подивився спочатку на нього, потім на Лерона, який недобре примружився. Рігер же погрозив цілителю єдиною здоровою рукою, даючи зрозуміти, що буде, якщо не підтвердить.

– А що буде, якщо Джовел оскаржить це звинувачення? – не витримала я і з викликом поглянула на Джуліана. – Або хто-небудь інший?

– У такому разі в нас буде слово одного студента проти слова іншого. Статут треба було читати, студентко Клайс! – знущально відгукнувся Джуліан. – Суперечливі питання в Академії вирішуються дуелями.

– Але що може зробити цілитель проти мага Льоду? – насупилася я. – Це несправедливо!

– Для цілителів існують деякі послаблення, – спокійно пояснив Золотий Генерал. – Дуелі з ними проводяться без магії. У рукопашному бою або зі звичайною зброєю. За вибором другої сторони, яку звинуватили, як вона вважає, несправедливо. Або є ще можливість для будь-кого зі студентів виставити проти себе когось на заміну.

Джовел з надією оглянув усіх нас у пошуках того, хто наважився б за нього заступитися. Але натикався лише на байдужі, винуваті або відверто глузливі погляди.

Я б із задоволенням за нього заступилася. Ось тільки поки що мої можливості відверто нікчемні порівняно з тим, що нещодавно спостерігала під час бійки хлопців. А з огляду на те, що це спостерігала не лише я, небажання хоч когось виступати проти Лерона було цілком зрозумілим.